Примхи цьогорічної зими поставили на порядку денному багато запитань: як саме задовгий період холоду позначився на посівах озимих та багаторічних культур, винограду? На який врожай сподіватися та що змінюється у підходах до ведення сільського господарства? Саме про це наша розмова із начальником управління аграрної політики ОДА І.М. ПЕТРІВОМ:

– На велике щастя, значних втрат, якщо брати по озимих, ми не спостерігали. 93 відсотка посівів знаходились у доброму стані, інші – у задовільному. Щодо винограду, втрат не повинно бути більше ніж 20 відсотків. Сади на період складних погодних умов ще не перебували у стадії вегетації, тому теж не постраждали. Навпаки, сніг у березні навіть додав вологи посівам, але сповільнив проведення весняно-польових робіт, зокрема посів ярих зернових та зернобобових культур. Їх довелося відтермінувати більше ніж на 20 днів. Того року сів розпочинали на початку березня, цього року – у другій декаді квітня.

– Іване Михайловичу, про зимові труднощі більше говорили журналісти. А аграріїв, здається, нічого й не лякало. Як на мене, вони й не помітили того зимового екзамену на витривалість…

– Саме одеські аграрії вже давно призвичаїлися до ризикових умов землеробства у регіоні. Тепер вже представники центральних областей звертаються по допомогу, щоб перейняти накопичений у нас досвід, бо до них вже дійшли ті погодні умови, за яких в нашому регіоні працюють протягом 5-7 останніх років.

Сучасні агрономічні та агротехнічні методи дозволяють провести посівну за будь-яких умов.

– А ви, як керівник, на таке очікували?

– На мою думку, треба спиратися на наукові досягнення та бізнесову складову. Саме синергія цих чинників забезпечує позитивний результат.

В нас є дуже потужна наукова школа: аграрний університет, селекційно-генетичний інститут, центр виноградарства і виноробства імені Таїрова. Фахівці спроможні віднайти відповідь на будь-яке запитання. Зокрема, щодо довгої зими і, виходячи з цього, особливостей проведення весняно-польових робіт, ми ще в січні-лютому проаналізували перспективи, прогнози гідрометцентру. Потім спільно із спеціалістами селекційно-генетичного інституту видали методичні рекомендації.

Провідні фахівці, зокрема, Ана­толій Лінчевський, за плечима якого багаторічний великий досвід, підкреслюють: весна приходить не за календарем. Саме на це повинні орієнтуватися аграрії.

– Цього року завершується програма розвитку агропромислового комплексу Одеської області на 2014-2018 роки. На часі прийняття нової. Що саме треба обов’язково врахувати під час розробки нового документа?

– Програма, що діє сьогодні, належним чином не спрацювала. З об’єктивних причин: розрахунки, що робилися 2013 році за умов стабільної економіки, далі не спрацювали. Спочатку програму було протягом 2 років заморожено. Далі вона реалізовувалася частково. Цього року зосередилися на технічному переоснащенні, щоб підприємці налагоджували переробку сировини задля отримання доданої вартості.

Крім того, зі зміною стандартів на молоко та молочну продукцію від населення, плануємо направити частину коштів на здешевлення вартості закупівлі доїльних апаратів та іншого обладнання для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Це дозволить людям легше адаптуватися до підвищення стандартів на якість молока і молочної продукції.

Крім того, фінансуємо завершення програми створення кадастру виноградників, яким займається інститут виноградарства та виноробства імені Таїрова. Залишилося дослідити 4 останні райони області.

Частина коштів піде також на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – на компенсацію закупівлі обладнання для них.

– Раніше кооперативи споживчої кооперації займалися закупівлею молока в населення. Сьогодні мова йде про обслуговуючі. Люди налякані, тому що не дуже добре розуміють, як усе це працюватиме на організаційному рівні…

– Кооперація у сучасних умова – це, перш за все, самоорганізація людей для досягнення певних цілей. Політика держави полягає у підтримці малого та середнього бізнесу, а також кооперації. Тому люди повинні об’єднуватись у кооперативи і працювати на розвиток.

Досвід європейських країн доводить, що основа ефективної праці у сучасному селі – це дрібний та середній фермер, кооперативи.

Кооперативи гарантують людям збут продукції, бо їм вже не потрібно думати, приїде молоковоз чи не приїде. Усі організаційні питання, зокрема і щодо гарантованої вартості закупівлі молочної продукції, бере на себе кооператив.

Кооперативи будуть закуповувати обладнання – доїльні апарати, холодильники, автомобіль. Держава гарантує фінансову підтримку цього. Але усе це запрацює лише за умов того, що кооперативи не існуватимуть лише на папері.

– Іване Михайловичу, якаю повинна бути позиція об’єднаних територіальних громад, які перетворюються на головну рушійну силу на місцях,щодо розвитку обслуговуючих кооперативів?

– Усім створеним ОТГ ми розіслали документи щодо сприяння держави та області у розбудові мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

На виїзному прийомі у Великоми­хайлівському районі я побачив велике зацікавлення цим питанням керівництва ОТГ та сільських рад. Це дуже важливо, бо за роз’ясненнями, як працює механізм підтримки кооперативів, люди підуть не до мене в обласне управління, а до місцевої ради.

На мою думку, саме об’єднані територіальні громади здатні добре організувати роботу щодо створення обслуговуючих кооперативів.

– Держава гарантувала повернення частини коштів (25 відсотків), які витратять на закупівлю техніки для кооперативів. Але з цим виникають певні проблеми. Зрозуміло, що то є новий досвід, і від початку працювати ідеально він не може, але як впливати на ситуацію? Що порадити людям?

– Кожен випадок є індивідуальним. Його треба вивчати, щоб визначитися, на якому саме етапі трапився збій. До нас в управління ніхто з аграріїв з такими проблемами не звертався. Тим паче, що цього року умови є кращими: крім 25 відсотків, на які має право будь-який підприємець, що працює на селі, фермер має права отримати ще 15 відсотків за програмою підтримки фермерства. Це вже виходить 40 відсотків – немалі кошти.

Механізм прийнято такий: підприємець звертається до державного банку, відкриває там рахунок, обирає вітчизняну техніку із затвердженого комісією при Мінекономрозвитку переліку – це майже 6 тисяч позицій.

Дуже важливо, аби фермер подав 2 заяви – на 15 відсотків за програмою підтримки фермерства, і на 25 відсотків за постановою Кабміну щодо компенсації вартості придбаної техніки, проконтролював наявність усіх документів. Лише за умов порушень компенсацію можуть не сплатити.

– Куди звертатися, якщо проблеми усе ж таки виникли?

– До нашого управління або в Мінагрополітики, яке займається реалізацією цього механізму державної підтримки. Ми навіть не володіємо інформацією, скільки фермерів та інших суб’єктів господарювання регіону звернулося по допомогу, отримали її та придбали техніку. Лише за підсумками року ми знатимемо, скільки коштів пішло на компенсацію.

– В області знов нагадала про себе африканська чума свиней. Можливо, це пов’язане із невдалим реформуванням ветеринарної служби?

– На мою думку, ветеринарна служба повинна залишатися державною. Передача її на місцевий рівень призвела лише до катастрофічного відтоку кадрів. Тепер службу повернули на рівень фінансування з державного бюджету, але обсяги коштів, що виділяються, менші у 3 рази, аніж ті, що виділяли на місцях. Про яке епізоотичне благополуччя може йти мова?

– Чому в регіоні не набули популярності аграрні розписки?

– Цей механізм розпочав працювати лише на початку року. В той період більшість аграріїв вже придбали усе необхідне для проведення весняних польових робіт, і нагальної потреби у коштах та інших матеріальних ресурсах в них не було. Думаю, що аграрними розписками підприємці зацікавляться ближче до кінця року або навіть наступного року, коли отримають цьогорічний врожай, реалізують його та оцінять свою можливість погасити аграрну розписку.

– Губернатор неодноразово підкреслював, що треба розвивати земельні аукціони з продажу права оренди землі. На вашу думку, як триває підготовча робота і скільки коштів вдасться залучити шляхом їх проведення?

– Я вважаю, що земельні аукціони – це найкраща річ, що сталася у земельних відносинах України останніми роками. Прозорий механізм передачі землі в оренду за реальною, економічно обґрунтованою, її вартістю.

– Чи є у разі проведення земельних аукціонів захищеним право тих, хто безпосередньо на ній працює? Деякі підприємці, які працюють багато років, зверталися зі скаргами, що їх першочергове право залишитися працювати на орендованих ділянках не враховувалось. Говорили про певну змову фірм задля викупу ділянок. І таку точку зору мають представники не лише нашої області. Цікаво, що європейські країни дуже жорстко відстоюють права саме місцевих мешканців на володіння землею…

– Безумовно, люди, які мешкають у регіоні, де відбувається аукціон, повинні мати можливість першочергового доступу до них. Вони там виросли, мешкають, працюють. Діючий в нас механізм проведення земельних аукціонів не є досконалим, його доопрацьовують. Але, з іншого боку, прибутки місцевих бюджетів від проведення земельних аукціонів є значно більшими у порівнянні із сплатою земельного податку та звичайної орендної плати. Не є секретом, що деякі фермери роками сплачують мізерні, значно нижчі за рекомендований Указом Президента рівень орендної плати, кошти. Це відбувається на договірних засадах і до бюджету не надходить, порушуючи права інших мешканців територіальної громади. Є випадки, коли роками за землю, яка обробляється, не сплачують зовсім нічого. На рівні Верховної Ради доопрацьовують питання проведення земельних аукціонів.

Найближчим часом має запрацювати відкритий ринок землі. Всі знають, що у тіньовому варіанті він існує – одне господарство перекуповує землю в іншого, з людьми, з технікою. Економічні чинники, система контролю у таких взаємовідносинах відсутні. Великі кошти залишаються у кишенях ділків, а не йдуть на розвиток лікарні, дитячого садка, будівництво дороги та інших об’єктів місцевої інфраструктури.

– Велику стурбованість викликає скорочення поголів’я великої рогатої худоби…

– На цей рік урядом заплановані значні фінансові вливання у галузь тваринництва на рівні 4 мільярдів гривень на реконструкцію та будівництво ферм, покращення племінного стада. Відверто кажучи, цей механізм буде достатньо ефективним лише за умови системного підходу.

– Чому?

– Мова йде про допомогу протягом одного року – 2018-го. Щоб стабілізувати ситуацію у тваринництві, має бути розроблена державна програма підтримки галузі на перспективу з гарантованим рівнем фінансування по роках або системою пільг. Тоді підприємець, закладаючи ферму, а це капітальні інвестиції на 5-7 років, знатиме, що може розраховувати на допомогу держави. Лише за таких умов інвестори зацікавляться будівництвом нових ферм. Той механізм, який запропоновано зараз, підтримає лише існуючі ферми.

На один рік розрахована і програма підтримки тих, хто відгодовує телят у індивідуальних господарствах. Це дозволить лише дещо стабілізувати ситуацію, а не виправити.

Також важливо звернути увагу і на розвиток свинарства. В державі на початок 90-х років поголів’я свиней нараховувало 19 мільйонів голів, зараз – лише 6,5. Масштаби кажуть самі за себе.

Звісно, не в кожному селі потрібна ферма. Змінюється клімат, скорочується кормова база. Усе це треба враховувати, коли мова йде про розвиток тваринництва. Перспективним є вівчарство, свинарство, птахівництво, зокрема, розведення качок, із реалізацією кластерної моделі, щоб розуміти, де саме буде реалізовуватися продукція.

– Аграрії дуже цікавляться можливостями продажу своєї продукції за кордон. Але тут постає необхідність сертифікації за системою НАССР…

– Тим, хто працює на внутрішньому ринку, НАССР не потрібен. Щоб вийти на структурований європейський ринок, дійсно доведеться вкласти немалі кошти, зокрема у сертифікацію за системою НАССР.

– Таких фірм в області багато?

– ТОВ «Котовський винзавод», ПП фірма «Гармаш», ТОВ фірма «ОНІСС», ТОВ «Форес», Одеський лікеро-горілчаний завод, СП «Вітмарк-Україна» та багато інших.

Довідка «Одеських вістей»:

І.М. Петрів народився у 1989 році у с. Грушка Вінницької області. У 2011 році отримав диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Правознавство» та закінчив аспірантуру кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія». Працював помічником адвоката в адвокатській фірмі «Унія», старшим інспектором Групи по роботі з іноземцями та адміністративного провадження відділу прикордонної служби «Одеса» та «Одеса-Аеропорт» в Державній прикордонній службі України, помічником голови ОДА, головним спеціалістом юридичного відділу апарату ОДА, тимчасово виконуючим обов’язки директора Департаменту екології та природних ресурсів ОДА. З червня 2016 року – начальник управління аграрної політики ОДА.