На Одещині вже завершили збирати врожай у господарствах Білгород-Дністровського, Миколаївського, Овідіопольського, Роздільнянського, Ренійського, Татарбунарського, Біляївського та Березівського районів. Найвищу середню врожайність досягнуто у Саратському районі – 52,7 центнера з гектара, Білгород-Дністровському – 50,2, Татарбунарському – 44, 7 центнера з гектара. Низькою вона залишається у господарствах Ренійського, Ізмаїльського та Савранського районів – менше 30 центнерів з гектара. Про ці тенденції та про перспективи розвитку АПК — наша розмова із керівником управління аграрної політики ОДА Іваном ПЕТРІВОМ.

– Іване Михайловичу, чому південь пасе задніх?

– У Ренійському районі засівається невелика площа земель, з якої неможливо отримати високу середню врожайність. Крім того, за показниками якості землі там гірші, ніж у Тарутинському чи Саратському районах. Погодні умови цього року теж були більш примхливими саме на півдні. А в загальному – південні райони набагато попереду за показниками врожайності.

– Зерно – одна з головних статей експорту області. Які перспективи вимальовуються вже зараз?

– На мою думку, 2016, 2017 та 2018-й роки стануть рекордними не лише по виробництву зернових, але й за обсягами їх експорту.

Господарства-експортери займаються вирощуванням більш якісного зерна – це вже не фураж, а зерно II-IV класу. Його експорт є більш економічно вигідним. Можна говорити про новий рівень роботи наших аграріїв, орієнтований на міжнародні стандарти якості.

– В області зареєстровано спалахи Африканської чуми свиней (АЧС). Багато говорять про те, що хвороба змінюється, і потрібно розробляти нові підходи до неї та шляхи лікування з урахуванням цих змін…

– АЧС активно веде наступ протягом останніх 3-4 років. Найбільш складна ситуація сьогодні склалася у Кілійському та Ізмаїльському районах – там АЧС ланцюжком перекидається від одного села до іншого.

Великий спалах мав місце у Румунії. І ми припускали, що через Дунайський біосферний заповідник, що межує із Румунією і де мешкають дикі кабани, АЧС прийшла до нас. Але відстріл понад 50 голів диких кабанів на нашій території жодного випадку ураження АЧС не виявив.

Скоріше за все, завезення АЧС відбувається через людей, що мешкають у селах з зони спалаху, а працюють у сусідніх селах чи районах. Недотримання правил біобезпеки і призводить до поширення інфекції. Доводиться винищувати цілі ферми. З урахуванням і без того малого поголів'я свиней в області, можна прогнозувати подальше погіршення ситуації у тваринництві.

Зокрема, за півріччя у рослинництві ми маємо плюс 400%, а у тваринництві вже йде чималий спад.

Спалах АЧС збігся у часі із початком реформування служби ветеринарної медицини та служби держстатистики. Відтік кадрів призвів до певної втрати контролю над ситуацією. Застарілі дані статистики відрізнялись від кількості поголів'я, що насправді здавалося на забій. Невідомо, куди дівалося «неіснуюче» поголів'я.

Вірус АЧС мутує. Якщо раніше захворілі тварини вимирали протягом трьох днів, зараз в одному господарстві деякі тварини гинуть, а інші ще протягом тижня не мають симптомів АЧС. В них хвороба починає розвиватись пізніше.

На мою думку, дослідженням вірусу АЧС треба приділяти увагу на державному рівні, щоб розробляти дієві заходи боротьби з ним.

– Іване Михайловичу, наша газета багато уваги надає розвитку ОТГ. Чи цікавляться вони створенням переробних підприємств?

– Маякська ОТГ звернулась по консультацію щодо створення кооперативу з вирощування та реалізації овочів. Поки що майже усі овочі, що там вирощуються, перекуповуються та йдуть на ринок. Кооператив візьме на себе забезпечення якості продукції та організацію її доставки на ринок.

Біляївська ОТГ планує створити ягідний кластер. Велико­михайлівська ОТГ збирається започаткувати молочний кооператив, який працюватиме на сировині, що нададуть з селянських домогосподарств.

Кооперативи та кластери можуть брати участь у держаних та регіональних програмах підтримки, щоб отримати кошти на закупівлю обладнання для зберігання, сортування, переробки, транспортування продукції.

– Які напрямки роботи ще можуть бути перспективними для ОТГ?

– Переробка овочів та фруктів у Біляївському, Білгород-Дністровському, Іванівському, Роздільнянському, Лиманському районах. На півночі перспективним може бути садівництво як довгострокова інвестиція з виходом у подальшому на закордонні ринки, де на міждержавному рівні відчувається дефіцит саме цієї продукції.

У південних районах дуже перспективним є розвиток вівчарства. Одне з проблемних питань, яке тут виникає – де випасати тварин? Райдержадміністрації разом з ОТГ повинні подбати про нормальний розвиток вівчарства. Вже більше року працює земельна інспекція, яка може перевірити цільове використання землі, виписати великий штраф у разі його порушення і сприяти наведенню порядку.

– Фахівці говорять про втрату Молдовою своїх позицій на міжнародному ринку постачання фруктів. На їхню думку, при вдалій державній політиці цим мала би скористатися Україна.

– Щоб цим скористатися, треба мати достатню кількість продукції певної якості. В нас її немає, бо робота, спрямована на вихід на міжнародний ринок торгівлі фруктами, як один з найважливіших пріоритетів, у попередні роки не проводилася. Як мінімум, років десять треба було проводити чітку, системну роботу, аби отримати необхідний результат.

– А виноградарство, для розвитку якого наша область має чудові умови?

– Така ж ситуація. Ми не маємо достатньої кількості продукції високої якості, не маємо стандартів з фасування, маркування. Ті, хто зараз робить спроби вийти на міжнародний ринок, роблять це самотужки, вкладаючи свої гроші у всі етапи виробництва, а також у консалтинг, менеджмент, логістику.

Лише чітка державна політика протягом 5-10 років може забезпечити позитивний результат. Саме так робить Молдова, яка визначила виноградарство одним з пріоритетів розвитку держави, залучила багато єврогрантів на це. І сьогодні вона вийшла на позицію однієї з провідних виноробних держав у Європі.

У нас цього року лише завершать роботу зі створення кадастру виноградників. Це певна база для подальшої роботи: захисту географічного зазначення, контролю якості від куща до пляшки, захисту від контрафакту.

Щоб галузь була ефективною, недостатньо фінансувати її лише за програмою компенсації вартості саженців. Це мізерна частина фінансування із загальної кількості робіт. Щоб отримати перший врожай за чотири-п'ять років, треба вкласти дуже великі гроші. Держава повинна підходити до цього питання більш ґрунтовно, послідовно і масштабно. Як із тваринництвом, де передбачена комплексна підтримка: на розвиток племінного стада, будівництво ферм, компенсація по кредитах. Саме так має бути і у виноградарстві. Тоді ми вийдемо на серйозні конкурентні позиції. Тим паче, що маємо унікальний науковий інститут імені Таїрова, маємо кафедру вина і виноробства у ОНАХТ, маємо фахівців Економічного університету. Є спеціалісти, які допоможуть спроектувати виноградник, обрати сорти, написати бізнес-план та прорахувати усі ризики. Справа лише за державою, яка повинна підтримати цю дуже перспективну галузь.