У новий Український правопис хочуть повернути низку мовних норм «репресованого» правопису 1919 року.

«В Україні оприлюднено проект/проєкт нового правопису української мови. Я недаремно назвала два слова — «проект» і «проєкт». Тому що перший Український правопис був прийнятий у 1919 році в УНР, і потім він дуже сильно постраждав у 1930-і. Був розстріляний активний провідник українізації — нарком освіти України Микола Скрипник, і так само був розстріляний, репресований Український правопис. І зараз ми хочемо частину репресованих норм повернути у сучасний правопис, залишивши його багатоваріантність», — за-значила на першому Світовому форумі україно-знавчих суботніх та недільних шкіл міністр освіти та науки України Лілія Гриневич.

За її словами, навіть невеликі «нововведення», включно з «репресованою» літерою «и» у закінченнях родового відмінку, мають велике значення.

«Правописна комісія повертає до життя низку особливостей «харківського» правопису, поновлення яких має наукове підґрунтя. Беззастережно поді-ляючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо «харківського» правопису і його творців, правописна комісія не може знехтувати тим, що мова народу розвивається разом з його історією і мовна практика українців 1930-х — 2010-х років також є частиною української орфографічної традиції. Важливо зазначити, що пропонований проект правопису доповнено новими положеннями, які стосуються запозичень з англійської та деяких інших мов, особливостей від-мінюваності/невідмінюваності слів іншомовного походження, правопису складників основи слова, вживання великої букви, правопису закінчень відмінюваних слів, правопису власних назв, правил уживання розділових знаків. З тексту правопису вилучено деякі положення, які з погляду сучасного стану української літературної мови є надлишковими», — йдеться у роз’ясненні на сайті Міністерства освіти та науки України.

Зазначається, що правописна комісія визнала за доцільне підтримати пропозицію передавати буквосполучення th у словах грецького походження буквою т (ортодокс, ортопедія, театр, теорія), а в словах, узвичаєних в українській мові з ф, допустити орфографічну варіантність на зразок: анафема і анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, кафедра і катедра, логарифм і логаритм, міф, міфологія і міт, мітологія, Борисфен і Бористен, Ефіопія і Етіопія тощо. З аналогічних причин проект нової редакції правопису передбачає варіантність у запозиченнях із грецької мови, як-от: аудієнція/авдієнція, аудиторія/авдиторія, лауреат/лавреат і т. ін.

Згідно з новими правилами, в художніх текстах іменники третьої відміни на -ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому й давальному відмінках можуть набувати як варіант закінчення -и: гідности, незалежности, радости, смерти, чести, хоробрости; крови, любови, осени, соли, Білоруси, Руси.

У повідомленні зазначається, що попри дискусії стосовно доцільності чи недоцільності різних правописних інновацій, підсумкове голосування щодо проекту нової редакції Українського правопису було одностайним.

У міністерстві нагадали, що перший в історії України офіційний загальнодержавний правописний кодекс «Найголовніші правила Українського правопису» було схвалено Українською академією наук 17 травня 1919 року. У 1925-у уряд Україн-ської Соціалістичної Радянської Республіки створив при Народному комісаріаті освіти Державну комісію для впорядкування українського правопису, а в 1927-у за наслідками роботи Всеукраїн-ської правописної конференції, що відбулася в Харкові, комісія підготувала проект всеукраїнського правопису, в опрацюванні якого взяли участь українські мовознавці з Наддніпрянщини й західноукраїнських земель. Від імені держави 6 вересня 1928 року його затвердив нарком освіти УСРР Микола Скрипник. Після згортання політики «українізації» й самогубства Миколи Скрипника до правопису за вказівкою влади внесли суттєві зміни, що скасовували низку норм «харківського» правопису як націоналістичних і таких, що «покликані штучно відірвати українську мову від великої братньої російської». Проте репресований «хар-ківський» правопис з незначними змінами й доповненнями залишався чинним на західноукраїн-ських землях поза Українською РСР і в переважній частині української діаспори.

Українська національна комісія з питань правопису, створена відповідно до постанови Кабміну у 2015 році, затвердила своїм рішенням від 27 червня 2018-го проект нової редакції Українського правопису, розроблений на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ, що набули поширення в різних сферах суспільного, наукового й культурного життя. Правописна комісія виходила з розуміння того, що український правопис, як і правопис будь-якої іншої мови, не може бути вичерпним; він кодифікує засадничі, найпоширеніші або спірні орфографічні положення.

Міністерство освіти та науки винесло на громадське обговорення проект нової редакції Україн-ського правопису. Пропозиції та зауваження приймаються до 15 вересня.