Олена Дзюба із села Соше-Острівське виховує п’ятеро малолітніх дітей: старшому сину Денису 15 років, і цього року він став учнем професійного ліцею, 12-літня Вероніка йде до сьомого класу, Євгенія – до п’ятого, Іванко – до третього, а трирічний Ярослав – вдома з мамою і чекає поки в селі ось-ось відкриють дитсадок і він стане одним із вихованців дошкільного закладу.

Як бачимо, підготовка до 1 вересня у цій багатодітній родині – непросте завдання, але жінка намагається виконувати його достойно. Особливо важко стало в минулому році, коли раптово пішов з життя її чоловік. Бо всі турботи щодо забезпечення діток найнеобхіднішим лягли на тендітні жіночі плечі.

– Життєві труднощі не зламали Олену Леонідівну, – розповіла Соше-Острівський сільський голова Наталія Хоменко. – Бачили б ви, які гарні її діти йдуть щодня до школи! Кожного ранку вони проходять повз приміщення сільської ради, і я завжди милуюся їх охайним виглядом – чистенький одяг і взуття, дівчатка – з білосніжними бантиками на акуратно заплетених голівках, хлопчики – майже завжди у світлих сорочках. Просто любо глянути на них! Окрім догляду за дітьми та ведення доволі великого господарства дбайлива матір ще й встигає займатися рукоділлям. Усім однокласникам своїх діток вона вив’язала чудові килимки на стільці, щоб діткам було тепло і затишно сидіти взимку на уроках. А на всі шкільні ярмарки та виставки ручних робіт діти Олени Дзюби йдуть з повними пакетами різних виробів. З усіх багатодітних родин у нашому селі ця сім’я може бути прикладом для всіх. Цього року через скрутне фінансове становище Олена ретельно перебрала весь одяг і взуття старших дітей, аби визначити, що можна ще носити до школи молодшим. Добре, що сини і донечки змалку навчені шанобливо ставитися до речей, тож практично все зберігається у гарному стані. Звичайно, дещо з одягу і взуття довелося докупити. Чимало коштів пішло на канцелярські товари. Жінка вдячна, що в такий відповідальний період її підтримали хрещені діток, які дали для підготовки до школи 6 тисяч гривень. Крім цього, близько двох тисяч гривень щомісяця родина отримує від держави у зв’язку із втратою годувальника. Тож всі ці гроші пішли на закупи до 1 вересня.

– Ми придбали тільки найнеобхідніше, згодом будемо купувати одяг і взуття за сезоном, – поділилася Олена Дзюба. – Нині в нашій чималенькій родині інший клопіт – треба заготувати дрова і придбати овочів на зиму. Маємо гарну присадибну ділянку, на якій цього року дуже наробилися і я, і мої діти. Але через посуху не вродила ні картопля, ні морква, ні буряк. Власних запасів вистачить ще на якийсь місяць. А попереду – довга зима, і дітям щодня треба покласти щось на стіл.

Тривожиться материнське серце, що цього року не вдалося здійснити мрію старшого сина Дениса, який змалечку мріяв стати медиком. Після закінчення дев’ятого класу хлопець подав документи до Одеського базового медучилища. Олена відривала від дітей останні копійки, щоб поїхати з Денисом на День відкритих дверей, на консультації та вступні іспити. Але після всього пройденого шляху виявилося, що контракт на навчання з Оленою училище укласти не може. Причина – відсутність у матері офіційного заробітку і «наявність» п’ятьох неповнолітніх дітей.

– Де ж мені знайти роботу в нашому невеличкому селі? – бідкається Олена Дзюба. – І на заробітки не можу нікуди поїхати, бо на кого ж залишу дітей та чималеньке господарство, де утримується лошиця, свині, птиця? Нещодавно ми мусили продати корову, лоша і теля. Все думали, щоб було за що навчати Дениса в медучилищі. Але не так сталося, як гадалося. Я лише не розумію, чому мене, як матір, одразу не попередили, що в нас немає шансів вступити на омріяну спеціальність. Ми дуже засмучені через таку несправедливість і, щоб не втрачати рік, Денис змушений був вступити до Цебриківського професійного ліцею. Можливо, щось згодом зміниться, і син зможе здобути професію медика.

І все ж, попри життєві труднощі, невдачі та матеріальну скруту Олена Леонідівна не падає духом. Вона щаслива, що її діти ростуть слухняними та роботящими. У всіх нескінчених сільських домашніх клопотах вони для неї – найперші помічники, її надія та опора.