Нещодавно у Тбілісі відбулася міжнародна конференція «Грузія, Україна, Естонія: європейський вибір та медіа». Як можна судити вже з її назви, зустріч проходила у тристоронньому форматі. Українські журналісти та медіаексперти разом зі своїми колегами з Грузії та Естонії говорили про європейський шлях як реальний політичний вибір наших суспільств та проблематику його висвітлення у засобах масової інформації.

У роботі конференції взяв участь голова Естонського центру Східного партнерства (ЕСЕАР) Яан Рейнхольд. Ми з грузинським колегою Давидом Мчедлідзе, — журналістом радіо «Свобода» та «Інтерньюз», редактором проталу Media.ge, попросили його розповісти про очолювану ним організацію й поділитися своїми враженнями від зустрічі.

— Естонський центр Східного партнерства створений у 2011-у, два роки по тому, як було започатковано політику Східного партнерства. Естонія взяла ініціативу в цьому важливому процесі, хоч авторами самої ідеї Східного партнерства є наші польські та шведські партнери. Ще в середині 1990-х Естонія підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом і відтоді почала допомагати нашим друзям. Перший такий проект був з Україною, невдовзі почали працювати і з Грузією. Попервах ми допомагали в підготовці державних службовців, молодих дипломатів, передавали їм свій досвід, проводили різноманітні тренінги. А в 2011 році ми вже були готові, створити наш центр. Спочатку він працював при міністерстві закордонних справ та школі дипломатії, а з 2015-го ми стали незалежним фондом, який втілює у життя ті політичні рішення уряду Естонії, які стосуються країн Східного партнерства, і, звичайно, проводить політику Європейського Союзу на практичному рівні. Ми створюємо програми для співпраці із шістьма країнами Східного партнерства.

Певна річ, Україна та Грузія мають для нас найважливіше значення, і найбільш жвава кооперація здійснюється саме з вашими країнами. Якщо сформулювати стисло, чим ми займаємось, — передаємо свій досвід. Естонія має позитивний досвід проведення реформ і позитивний досвід євроінтеграції, який може знадобитися країнам — наших партнерам.

— Розкажіть, будь ласка, про програму «Грузія, Україна, Естонія: європейський вибір і медіа».

— У рамках цієї великої програми — одна її частина проводиться в Україні, інша — в Грузії — ми співпрацюємо з нашими друзями з регіональних медіа. Ми розуміємо, що євроінтеграція — дуже важлива тема для урядів ваших країн, для різних секторів, але, на мою думку, ця інформація не завжди адекватно доходить до вашої аудиторії — до ваших читачів, глядачів, слухачів у регіонах. Тому ми й розпочали цей проект, щоб провести тренінги і передати вам наші знання. Адже головними комунікаторами у регіонах є саме ви, журналісти.

Ми хочемо передати вам навички наших медіа, поділитися напрацюваннями, як впроваджувалися інновації в естонських медіа, як працюємо з тією пропагандою, яка не сприяє євроінтеграції, і найголовніше, — щоб ви у своїх ЗМІ роз’яснювали, чому потрібні реформи. Бо ж реформи не завжди популярні, нерідко — болісні, це щось для людей нове, і вони запитуватимуть, чому те чи те настільки важливе. Думаю, якщо через вас ми зможемо це комунікувати до ваших громадян, то буде всім легше рухатися далі й досягнути цілей у проведенні реформ.

— На якому етапі зараз Східне партнерство?

— Думаю, що на успішному етапі, адже, як вам відомо, політиці Східного партнерства незабаром сповниться 10 років. Із 2008-го, після здійснення російської агресії на Грузію, почалася динамічна хода цієї політики, багато що вже зроблено. Ви знаєте, що три із шести країн отримали угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а також угоди про зону вільної торгівлі, відкритий ринок для вашої продукції у ЄС. Громадяни ваших країн мають можливість відвідувати країни Шенгенського простору без віз. Роблячи малі послідовні кроки, ми вже цього досягнули, а найголовніше, чого ми досягнули і в Грузії, і в Україні, — це те, що впроваджуються реформи задля покращення життя простих людей.

— Але з реформами, з демократією, з євроінтеграційними процесами в таких країнах Східного партнерства, як Білорусь чи Азербайджан, є білі плями...

— Я тут з вами не згоден — у європейській політиці Східного партнерства нема жодних білих плям. До кожної країни ми маємо свій підхід. Ви знаєте, що Грузія — на передовій лінії всіх реформ і всіх євроінтеграційних дій. Звісно, з усіх відомих причин Мінськ рухається у своєму темпі, Баку йде у своєму, Молдова дещо зменшила оберти, але ми розглядаємо кожну країну окремо.

— Які ваші враження від грузинських медіа?

— Скажу, що медійний ринок Грузії — великий і жвавий. Якщо подивитися на населення Грузії та естонське населення, яке кількісно менше, ніж грузинське, то у вас дуже багато медіа, й нелегко збагнути, як вони виживатимуть. Якщо зазирнути в майбутнє, то, на мою особисту думку, консолідація вашого медіапростору триватиме. Не всім, хто є сьогодні, вдасться втриматися на плаву. Якщо подивитися на тенденції, то спостерігається швидкий розвиток електронних ЗМІ й відходять у минуле деякі паперові видання. З радіо і телебачення люди також переходять у соціальні мережі. Все це треба використовувати. Я сам, до початку своєї дипломатичної кар’єри, працював на радіо «Свобода» та «Вільна Європа», і те, що я відчував тоді, 15 років тому, і зараз, — це зовсім інші тренди, зовсім інший розвиток. Та ви самі бачите, що дуже стрімко все нині змінюється. Думаю, в майбутньому медіа-ринок чекає консолідація — і тут, у Грузії, і в Україні.

— Зараз у Грузії 103 студії телебачення…

— Як ви самі думаєте: це багато чи мало?

— Це надто багато.

— Цілком погоджуюся з вами. І щоб створити якісне медіа, потрібно, щоб була хороша модель, щоб було достатнє фінансування, правильне фінансування. Бо що головне? Йдеться про те, щоб медіа насамперед було незалежним — чи не так? Отже, необхідно думати, як фінансуватися. На мою думку, потрібна консолідація, а далі — рухатися вперед. Більшу увагу слід також звертати на соціальні медіа.

Довідково. Східне партнерство — зовнішньополітична ініціатива Європейського Союзу, яка поширюється на 28 держав-членів ЄС та шість східноєвропейських сусідів: Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Ініціативу започатковано 7 травня 2009 року на Празькому установчому саміті за пропозицією Польщі та Швеції задля поглиблення співпраці держав Східної Європи і Південного Кавказу з ЄС та оновлення договірно-правової бази відносин шляхом заміни угод про партнерство і співробітництво на угоди про асоціацію, створення поглиблених та всеохоплюючих зон вільної торгівлі, лібералізацію візового режиму між ЄС та країнами-партнерами.

Поява Східного партнерства зумовила розмежування зовнішньополітичних підходів ЄС до відносин з південними та східними сусідами, які перебували в однакових умовах Європейської політики сусідства. Це важливо, оскільки південні сусіди ЄС не є європейськими державами й тому, виходячи з формальних підстав, не можуть розглядатися як потенційні країни на членство в євроспільноті.

Східне партнерство ґрунтується на двосторонньому співробітництві Європейського Союзу з державами-партнерами та багатосторонній взаємодії. Запровадження багатостороннього виміру політичного та експертного діалогу — одна з основних відмінностей Східного партнерства від Європейської політики сусідства.

Автор висловлює вдячність Естонському центру Східного партнерства (ECEAP), асоціації журналістів «Медіа Гендер Кавказ» та Українському кризовому медіацентру за допомогу в підготовці матеріалу.

Одеса —Тбілісі — Одеса.