У середу МЗС України поширило заяву щодо проведення термінових консультацій відповідно до Будапешт-ського меморандуму. У документі наголошується:

24 роки тому Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки, що були закріплені Великою Британією, Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією у Будапештському меморандумі у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Зокрема, ці держави зобов’язалися утримуватися від загрози силою чи використання сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності України.

Держави-гаранти надали зобов’язання, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України. Саме ці гарантії уможливили прийняття Верховною Радою України закону про ратифікацію ДНЯЗ.

25 листопада 2018 року Ро-сійська Федерація здійснила черговий акт збройної агресії проти України шляхом збройного нападу на кораблі Військово-Морських сил України в Чорному морі та Керченській протоці. Цей зухвалий та підступний напад є продовженням збройної агресії проти України, розв’язаної Російською Федерацією 20 лютого 2014 року.

Україна незмінно розглядає Будапештський меморандум як важливий міжнародний інструмент забезпечення безпеки України і вимагає від Росії повною мірою дотримуватися взятих зобов’язань.

Агресія РФ та порушення умов відмови України від ядерної зброї підриває міжнародний режим нерозповсюдження і визначатиме майбутнє відносин з країнами, які можуть обрати шлях розробки цього типу озброєння.

27 листопада 2018 року Міністерство закордонних справ України, на підставі пункту 6 Меморандуму, звернулося до країн-підписантів Будапештського меморандуму з вимогою проведення термінових консультацій з метою забезпечення повного дотримання зобо-в’язань та негайного припинення агресії РФ проти України.

Тільки дієві кроки стануть запорукою відновлення довіри до Будапештського меморандуму та заходів міжнародного співтовариства щодо зміцнення міжнародного режиму нерозповсюдження.

***

5 грудня сповнилося 24 роки з моменту підписання сумно-звісного Будапештського меморандуму, який так і не запрацював. Хоча, як слушно зауважує «Укрінформ», один позитив Будапештський меморандум все-таки забезпечив, надавши промовисту сучасну ілюстрацію до вислову знаменитого німецького канцлера ХІХ століття Отто Бісмарка: договори, укладені з Росією, не варті паперу, на якому вони написані. Отже:

5 грудня 1994 року в Будапешті між Україною, США, Росією та Великою Британією був підписаний Меморандум про гарантії безпеки — так званий Будапештський меморандум. Франція і Китай надали аналогічні гарантії, зробивши відповідні заяви, але не поставили своїх підписів під цим документом.

Будапештський меморандум був підписаний у зв’язку з ухваленням закону «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року», в прикінцевому положенні якого сказано: «Цей Закон набирає чинності після надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного міжнародно-правового документа».

Отже, підписанти Будапештського меморандуму зобов’язалися «поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України», що «ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти неї», а також «утримуватися від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету».

Згідно з цим документом, Україна добровільно позбулася третього у світі ядерного потенціалу і стала без’ядерною державою. На час розпаду Радянського Союзу на території України розміщувалися міжконтинентальні балістичні ракети, тактичні ядерні боєзаряди, стратегічні бомбардувальники, здатні нести ядерну зброю, ядерні боєзаряди стратегічної зброї. Одразу після здобуття Україною незалежності США та Росія почали переконувати тодішнє керівництво нашої держави якомога швидше позбутися ядерного статусу.

Зрештою, у травні 1992 ро-ку Україна підписала Лісабонський протокол про реалізацію положень Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь СРСР-США (СНО-1), а в грудні 1994-го — Будапештський меморандум.

Цікаво, що жодна з країн-підписантів Меморандуму так і не ратифікувала цей документ, посилаючись на одне з його положень, за яким він набував чинності з моменту підписання.

Питання про статус Будапештського меморандуму як юридично обов’язкового для сторін документа вперше винило в Україні у вересні 2003 року, в період російського-українського конфлікту за острів Тузла. Згодом за його перегляд виступав президент Віктор Ющенко, але міжнародна конференція для підготовки нового договору про гарантії безпеки і заміни Будапештського меморандуму так і не була скликана.

Саме цим скористалася Росія, коли 1 березня 2014 року президент Путін отримав від Ради Федерації дозвіл на використання збройних сил РФ на території України. Анексувавши Крим і розвєязавши війну на Донбасі, Росія — один із підписантів Меморандуму — грубо його порушила, інші ж підписанти наразі не знайшли адекватної відповіді на це порушення.