Одеський національний театр опери та балету, як завжди, радує своїх прихильників небуденними подіями. От і цими днями журналістам презентували нову структуру — Фонд Одеської опери, створений за ініціативою головного режисера театру Євгена Лавренчука.

Генеральна продюсерка фонду Анна Ставиченко — відомий музико-знавець, кандидат мистецтвознавства, людина, яка добре розуміється на світовій оперній культурі, розповідає:

— Фонд Одеської національної опери займатиметься тим, чим займається менеджмент всесвітньо відомих театрів. Одеський театр — легендарний, найкращий в Україні. Саме тут відбуваються найцікавіші постановки, тут співають найкращі солісти, тут працює найкращий в Україні головний диригент. У фонду — великі плани, великі амбіції і бажання працювати задля розвитку оперного мистецтва в нашій країні.

За словами Анни Ставиченко, фонд планує залучати фінансування для нових постановок театру у спонсорів та меценатів, як це прийнятно у ци-вілізованому світі:

— Найбільший театр у світі — «Метрополітен-опера» — взагалі існує без державного фінансування. І це дає можливість збудувати нові взаємовідносини між театром і соціумом, бо коли люди фінансують театр самостійно — це цілком інший рівень відповідальності суспільства перед театром і навпаки. І це формує оперну культуру в країні.

Директорка Одеського національного театру опери та балету Надія Бабіч підкреслює:

— Створення фонду — це новація для нас, і сподіваюся, що ця ініціатива увінчається успіхом. Театр перебуває на досить високому рівні, в тому числі й матеріально, але ми — за співробітництво, яке допоможе розвиватися нашому колективу, його просуванню у Європу. Ми із задоволенням вітаємо створення фонду і сподіваємося на партнерство. Тим більше, що до його складу входять правильні, порядні, театральні люди.

Фонд Одеської опери покликаний формувати в нашому місті, та й загалом в Україні, сучасну оперну культуру, адаптуючи світовий досвід для розширення аудиторії, налагодження взаємодії з українськими і закордонними колегами та створення передумов для сприйняття оперного жанру як актуального сучасного мистецтва.

Євген Лавренчук, головний режисер театрі і голова Фонду Одеської опери, представив присутнім ескіз нової вистави, яку колектив Фонду у партнерстві з трупою готують для глядачів.

Опера-вербатім «Дракон» за мотивами п’єси Євгена Шварца — це незалежний проект, ініційований Євгеном Лавренчуком. Автори твору — представники нового покоління українських митців: композитор Антон Байбаков і драматург Павло Ар’є. Постановка повинна стати прецедентом для вітчизняного музичного театру, продемонструвавши ефективність затребуваного у світі формату, згідно з яким твір пишеться сучасними авторами спеціально для постановки на сцені національної опери. Проект підтримав Український культурний фонд, створений у 2017 році для сприяння розвитку національної культури та мистецтва, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий простір.

Дивимося ескіз до нової постановки — опери-вербатім. До слова, вербатім — це новий театральний жанр, який набирає популярності у XXI столітті і який можна означити як документальний театр.

Перед нами — три великі екрани, на яких синхронно транслюються сучасні новини: політичні баталії, катастрофи, страйки, війни… За режисерським задумом — це три голови Дракона, якого взагалі не буде... На сцені — молодь і діти, одягнені у поліетилен. Їхні рухи хоч і синхронні, але дуже дивні, втім, як і музичний супровід. Вони співають якоюсь дивною, «пташиною», мовою і рухаються по сцені, встеленій хвилями поліетиленової плівки…

Євген Лавренчук розповідає, що він уже втретє звертається до п’єси Євгена Шварца. Вперше вона була поставлена на сцені Львівського театру юного глядача за місяць до Помаранчевої революції. У спектаклі були помаранчеві стрічки, якими городяни вітали нового бургомістра... Як з’ясувалося згодом, це було передчуття. Режисерові на той момент було лише 16 років. Другу постановку цієї ж п’єси Євген створював у Росії, у Томському театрі юного глядача, і це було за півроку до Майдану. Й от тепер третя постановка, в Одесі.

«Напередодні яких подій?» — мимоволі виникає запитання.

— Дай Боже, щоб цього разу це було передчуття не революційного збурення, а метаморфози нашої держави, суспільства. Творчі люди — наче комарі. Погода ще не змінилася, а вони вже реагують своєю трохи іншою нервовою системою... «Дракон» — це дуже революційна тема, але хотілося б відійти від конкретики. Ми нікого не звинувачуємо, ні на кого пальцем не показуємо. Євген Шварц порушив дуже важливу тему — тему тоталітаризму і фашизму. Але для мене надважливою темою є тоталітаризація не на рівні держави — на рівні свідомості кожної людини. Дракон — не десь там, а у нашій свідомості, і я сподіваюся, що нам вдасться донести цю думку до людей, каже режисер.

Сучасна, динамічна, емоційна музика молодого і талановитого композитора Антона Байбакова виникає незалежно від режисерських задумів і планів. Вона — сама по собі, як і належить. За словами автора цієї музики, вони з режисером поки що лише шукають шляхи вирішення суперечливих тем. Так, композитор хотів би, щоб в опері взагалі не звучали слова: поки що артисти співають «пташиною» мовою, тому що сенс слів дуже дискредитований у сучасному світі. Для режисера ж важливо, щоб лунало смачне слово Євгена Шварца, його влучні меседжі, тим паче, що лібретист і перекладач п’єси — відомий драматург Павло Ар’є.

— А от те, що Дракон сидить у нашій свідомості — у цьому я з режисером погоджуюсь, — додає Антон Байбаков.

Підготовка вистави — у розпалі, через півтора місяці — здача остаточної партитури, і до цього моменту творча група повинна дійти згоди. Як варіант розглядають трансляцію тексту на екран, як «переклад» з «пташиної» мови...

У постановці візьмуть участь артисти й оркестр театру, а також учні Євгена Лавренчука, який паралельно викладає в Одеському театрально-художньому училищі. Всього у виставі буде залучено близько 80 осіб: співаки, танцівники, артисти мімансу…

Одеський глядач побачить нову постановку на сцені театру у травні наступного року. Окрім того, «Дракона» покажуть у Києві та Львові, а згодом, можливо, — у Дніпрі та Харкові.

— Усе залежатиме від домовленості з дирекцією. Ми хотіли б створити для театру орендний контент високого рівня, який стане подією не лише для Одеси, а й для України, — зауважує режисер.

— У мене вже нема слів, щоб говорити про сьогоднішню політичну ситуацію, — ділиться Євген Лавренчук. — Доводиться або кричати, або ж співати — і я обираю друге...

Наступний проект, запланований Фондом Одеської опери, — «Травіата» Джузеппе Верді. Постановка, схвалена диригентсько-режисерською колегією, буде копродукцією фонду і театру.

— Це, мабуть, буде найдорожчий проект за всю історію Одеської опери, а може, навіть й української, — каже Євген Лавренчук. — Використовуватимуться сучасні технології, і ми на етапі розробки ескізів декорацій уже витрачаємо чимало коштів. Виконавча майстерність у театрі висока, а от технологічний рівень потрібно підтягувати, і ми це зробимо. Художник-постановник вистави — 80-літній Юхим Раух — людина з надзвичайним рівнем образного мислення.

Постановка має бути дуже дорогою у всіх сенсах цього слова, тож Фонд Одеської опери візьме на себе обов’язок знайти гроші на частину витрат.

Хочеться побажати молодим митцям успіхів у реалізації творчих планів, а цікавих, надзвичайних ідей у них, переконана, вистачить!