Радіоцех Пасажирської компанії «Вагонне депо станції Одеса-Головна» поповнився п’ятьма новими стаціонарними радіостанцій, якими незабаром обладнають пасажирські поїзди. Втім дев’яносто п’ять відсотків поїзного обладнання зв’язку є застарілим (експлуатується понад 20 років). Через те у спеціалістів радіоцеху турбот вистачає: треба постійно ремонтувати прилади, модернізувати їх.

Естетично і надійно

Уявіть собі, ви їдете у хвостовому вагоні пасажирського поїзда і раптом він відчепився... Спроби провідниці повідомити про це начальника поїзда невтішні: радіостанція в штабному вагоні вийшла з ладу… І мобільний на перегоні, як на зло, не спрацьовує... Тому від спеціалістів радіоцеху багато що залежить. Вони вчасно ремонтують, модернізують і перед кожним рейсом тестують поїзне обладнання зв’язку. Один з вдосконалених зразків стаціонарної радіостанції продемонстрував Валерій Демковський — радіомеханік 6 розряду пасажирської компанії вагонного депо Одеса-Головна:

Майже 20 років тому на зміну важким радіостанціям типу 11Р22В прийшли прилади нового покоління типу «ICOM», малогабаритні, легкі та надійні в експлуатації. Проте слабким виявився мікрофонний шнур, що з’єднує мікрофон і тангенту з радіостанцією. Осипався ізоляційний шар з поверхні шнура, заламувались проводи тощо. До того ж не вельми міцним був корпус маніпулятора. Щоб усунути ці недоліки довелося взяти за основу інший корпус, закріпити на ньому маніпулятор, вмонтувати мікрофон і додатковий підсилювач низької частоти. З’єднувальний шнур зменшився до 10 сантиметрів і був жорстко зафіксований та практично не піддавався деформації.

Рацпропозицію апробували в радіоцеху і штабних вагонах поїздів, і вона виявилась вдалою.

- Купувати нові апарати або ремонтувати у сторонніх організацій дорого, коштів у підприємств немає, самі даємо раду, — каже майстер вагонного депо з ремонту радіоустаткування вагонів Валентин Петров.

«Донори» для старої техніки

Часто «донорами» для радіо- та електроустаткування вагонів, що вичерпали експлуатаційний ресурс, стають комплектуючі старих телевізорів, радіоприймачів, які також відслужили свій вік. Рятівний резерв складає стара техніка, яка є у кожного радіоаматора вдома. Деталі звідти вилучаються та з допомогою приладів випробовуються на надійність і знаходять своє місце у розробках нового. Так, для поїзної радіостанції Валерій Демковський використав деталі зі старих телефонів. Підсилювач і плату зняв із телефонної слухавки радіостанції 11Р22В. Деякі інші деталі знайшлися на роботі. За кілька змін прилад був повністю відремонтований.

Серед інших удосконалень Демковського – пристрій для визначення потужності стаціонарної радіостанції. Як правило, його використовують напередодні екіпіровки потяга. Цим приладом радіомеханік зі штабного вагону або іншого пункту, де встановлена стаціонарна радіостанція, може перевірити технічний стан антени, фідерного устаткування і антенного кабелю.

Ще один прилад з творчого доробку раціоналізатора визначає потужність переносних радіостанцій, якими користуються провідники. Дуже простий в обслуговуванні. Досить лише направити штирову антену радіостанції в кільце індикатора і на табло з’являється результат.

Валерій Демковський — один з 15 працівників радіо цеху. В колективі у кожного майстра своя спеціалізація. Частина фахівців ремонтує прилади в цеху, інші — безпосередньо в поїздах. В середньому щомісяця радіомеханіки ремонтують та обслуговують понад 3 тис. одиниць радітехнічного обладнання, яке забезпечує безпеку пасажирам.

А от статистики модернізованих виробів в колективі не ведуть. Валентин Миколайович Петров пояснює це давніми обставинами, коли працівники цеху задокументували одну з рацпропозицій та отримали премію 20 тис. грн. Проте успіх колективу викликав заздрощі з боку інших цехів і «набіги» численних комісій. Тому ремонт поїзної техніки здійснюють без супроводу паперів і статистики. Головне, щоб був відмінний результат і відновлене обладнання служило надійно.