Загадкові геогліфи на плато Наска у Перу насправді могли виконувати роль своєрідних храмів, призначених для вознесіння молитов подорожніми. Таку гіпотезу висунула група канадських археологів, яка зіставила їх розташування з мережею прадавніх доріг.

Геогліфи Наски — дивні фігури великого, близько сотні метрів і більше, розміру, накреслені на поверхні плато його давніми мешканцями. Ці фігури повністю можна побачити тільки з висоти, тому відкрили їх аж у XX столітті, коли над плато почали літати літаки. Важко встановити і час їх створення. Очевидно лише, що сталося це ще до появи там у XII столітті інків. Призначення геогліфів незрозуміле — різні вчені бачать у них ритуальні зображення, астрономічні інструменти і багато чого іншого.

Автори нинішнього дослідження звернули увагу на розташування геогліфів. Вони склали детальні карти місцевості, в тому числі й давніх доріг, використовуючи знімки з дронів, а також результати розкопок на місці. Наска — дуже посушливе місце, де практично не буває дощів. Саме завдяки цьому й збереглися геогліфи, які технічно є неглибокими канавками у ґрунті. Ця обставина дозволяє також визначити шляхи, якими піші (коней в індіанців не було) користува-лися багато століть тому.

З’ясувалося, що більшість геогліфів розташовані поруч з дорогами або великими поселеннями людей. Найчастіше — в тих точках, де були найважливіші виходи і входи в ущелину Сіуас. Багато малюнків, зазначають учені, схожі своїм виглядом на візерунки, якими покриті ритуальні керамічні посудини й деякі тканини стародавніх інків та інших індіанців Перу. До речі, уламки подібного посуду, а також інших релігійних артефактів археологи знайшли поряд з цими геогліфами. Це, вважають дослідники, свідчить про те, що загадкові мітки, залишені на перехрестях стародавніх шляхів, могли служити своєрідними «дорожніми каплицями» для тодішніх індіанців, які бажали безпечно досягти мети своєї подорожі.