4—10 БЕРЕЗНЯ — МАСНИЙ ТИЖДЕНЬ

З чим насправді пов’язаний цей чудовий звичай, сьогодні зі стовідсотковою упевненістю ніхто сказати не може. Походження Масниць загубилося у сивій давнині, ще у язичницьких часах. Деякі історики вважають, що це аграрно-магічне свято у наших пращурів уособлювалося з поверненням весняного сонця.

Минали століття, змінювалися обряди, традиції. З прийняттям на Русі християнства з’явилися нові свята, але Масниця продовжувала жити і згодом почала передувати Великому посту й залежати від його термінів. Та зустрічали і проводжали її з тими ж гучними веселощами, що й у язичницькі часи. До речі, відзначати це свято було прийнято в усіх слов’янських народів. А оскільки воно було пов’язане з культом повернення весняного сонця, то звідси і традиція пекти млинці — круглі, гарячі, золотисті його символи, закликати у свій дім добро й гарний урожай, радіти весняному оновленню природи, близькому теплу.

Згодом Масниця втратила і це містичне значення, й поступово перетворилася на масові народні гуляння, присвячені проводам зими. З рядженими, хороводами, ярмарками, спаленням опудала зими. На високих палях, жердинах, стовбурах сухих дерев встановлювали опудало — пук соломи в хустці, що зав’язувалася «по-бабськи», та кофтині. Ставили його на дрова, складені «колодязем», і всередині запалювали вогонь. До багаття підходили старі жінки й частували млинцями, навколо нього водили хороводи, співали пісні й танцювали. Молодь стрибала через багаття.

Своєрідності Масниці в Україні надавав звичай колодки, або Колодія. Колодія роблять з поліна і прикрашають як ляльку, стрічками, квіточками... На теренах Поділля, а саме в околицях Браїлова, зафіксований один з найархаїчніших варіантів «поховання» і «поминання» дерев’яної ляльки — колодки. Колодій народжується в понеділок, і жінки йдуть його молитвити, а на другий день, у вівторок — хрестити. У чет-вер Колодія ховають, кидають десь у куток, а потім спалюють, бо то ж поліно! У п’ятницю всі жінки тужать за ним, а в суботу радіють, що нарешті позбулися Колодія…

За церковною ж версією, Масний тиждень — просторічна назва Сирної седмиці, останньої перед Великим постом. Увесь цей тиждень прийнято пекти млинці, але вже не можна їсти м’ясо, тільки рибу і молочні продукти. Встановлюючи сирний тиждень з його напівскоромною їжею, православна церква хотіла цим полегшити перехід від м’ясоїду до Великого посту і поволі викликати в душах віруючих той молитовний настрій, який полягає в самій ідеї посту як тілесної стриманості і духовної роботи.

Цей підготовчий тиждень до Великого посту присвячено головній меті — примиренню з ближніми, прощенню образ, каяттю. В цьому його християнська складова. Масницю треба присвятити доброму спілкуванню з близькими, рідними, друзями. Це час, коли прийнято ходити в гості й приймати їх у себе вдома. Хлібосольний Масляний тиждень (цього року — із 4 по 10 березня) нікого не може залишити байдужим.

Остання неділя перед початком Великого посту — наймудріша і називається Прощеною. У цей день після вечірнього богослужіння в храмах здійснюється особливий чин прощення, коли священнослужитель і віруючі взаємно просять один в одного вибачення, щоб вступити у Великий піст з чистою душею, примирившись з усіма ближніми.