Березень 1944 року. Вес­на запізнюється – холодно і волого, а ще багнюка, з якої важко підіймати зморені ноги.

В останні дні місяця, а саме 28 березня, починається звільнення Окнянського району від фашистських окупантів. Бойові дії проходять стрімко і жорстоко, визволителі наражаються на запеклий супротив ворога і гинуть десятками.

За свідченнями жителів хутору Веселий Кут, молоді солдати (в лавах визволителів було дуже багато саме молоді) проходили селом дуже швидко. А селяни чим могли пригощали хлопців. Встигали дати окраєць хліба чи картоплину. А потім вони так і гинули з тим хлібом в руках. Лежали в полі і тримали скибки хліба. Молоді, дужі…

Село розташовувалося на рівнині, майже на рівному полі, і сховатися їм було ніде. Йшли на вірну смерть, але йшли, і завдяки кожному з них 3 квітня район було звільнено від ворога. Села нині вже немає – зараз це широке поле, серед якого стоїть обеліск… Розорана рілля. Похмуре небо. Поривчастий вітер і сонечко, яке пробивається крізь сірі хмари, коли над степом лине поминальний пісноспів у пам’ять про загиблих воїнів.

28 березня делегації всіх населених пунктів Окнянського району зібралися на території Чорнянської сільської ради, поблизу колишнього хутора Веселий Кут і всією громадою схилили голови перед пам’яттю визволителів. Люди кладуть квіти, запалюють свічки пам’яті, щоб потім повезти їх у кожне село і встановити на всіх могилах, меморіальних комплексах і біля обелісків. Не пропустили жодної. Невимушено, без зайвого офіціозу, просто і людяно, як у дружній родині, спілкуються. Після кількох промов — виступ учнів Чорнянської школи, відспівування полеглих, вірші, салют прикордонників і… «Прощание славянки» – легендарний марш у виконанні духового оркестру.

Зворушливо до глибини душі. Старше покоління, а це переважно голови ветеранських організацій району, не стримують сліз…

Далі учасники заходу від’їжд­жають у свої села, де урочистості тривають на місцях – у кожному населеному пункті. На могили, де б вони не були — в полі, на кладовищі, в центрі сіл біля меморіальних комплексів – покладено квіти і організовано мітинги за участю жителів сіл, молоді і учнів шкіл, аби пам’ятали, аби шанували, аби берегли мир.

До речі, раніше мешканці району могли ознайомитися з фото-акцією «Пам’ять», яка з 25 березня виставлена для огляду в селищі Окни поблизу меморіалу загиблим воїнам в часи другої світової війни.

Довідково. Окнянський район звільняла 53-тя армія Другого Українського фронту, а саме 110-та гвардійська стрілецька Олександрійсько-Хінганська двічі Червонопрапорна ордена Суворова дивізія. Німецьке командування дало наказ за будь-яку ціну утримати район, не дати радянським військам прорватись і зайняти плацдарм в районі ріки Дністер.

Дорогою ціною далось звільнення району. 585 армійців навічно залишились на окнянській землі. Вони покояться у 38 братських та одиноких могилах. Жителі району спорудили меморіальний комплекс, встановили захисникам пам’ятники, обеліски і турботливо їх оберігають.

На території Чорнянської сільської ради загинуло в ті дні більше 120 воїнів, в тому числі у братській могилі поблизу колишнього села Веселий Кут захоронено більше 50 визволителів.

У селі Чорна діє музей бойової слави. Тут — фото, документи, нагороди, зброя, листи і розповіді свідків тих подій. Експозиція музею постійно поповнюється.