Таку назву має зворушливий вірш ветерана із Миколаївщини Едуарда Куценка. Цей твір зустріли оплесками учасники зустрічі, що відбулася неподалік села Кошари Лиманського району, біля адміністративного кордону між Одещиною та Миколаївщиною. Саме тут 2 квітня відбулися урочисті заходи за участі делегацій двох сусідніх областей для передачі символів естафети пам’яті «Слава визволителям України». У цій символічній акції, присвяченій 75-ій річниці визволення України від нацистських загарбників, узяли участь представники органів державної влади та місцевого самоврядування, представники громадськості, учасники бойових дій і ветерани, молодь. Сам автор вірша, Едуард Васильович, зазначив, що написав його за одну ніч після того, як дізнався, що його запрошено на урочистості. «Я був дуже зворушений, рядки вірша самі лягали на папір», — сказав він. Цей пам’ятний ювілейний день з точки зору погоди виявився не надто ласкавим, скоріше — суворим. З ранку зірвався холодний вітруган і лютував аж до обіду. Але це не позначилося на атмосфері урочистостей — вона була святковою, яскравою, теплою. Усе, як у день 9 Травня: проникливі слова, усміхнені обличчя, пісні воєнних літ, квіти.

- Для мене це особливий день, — каже голова Організації ветеранів Одеської області Микола Лейфура, — адже я добре пам’ятаю події 75-річної давнини, і сам був їх учасником саме в цих місцях. Мені тоді виповнилося десять років. Наші визволителі, 295-а стрілецька дивізія, узяли напрям на Одесу, а я з друзяками, такими ж хлопчаками, «причепились» до артилерійського полку, услід за ним «хвостиком». Лише через декілька кілометрів воїни «зафіксували» нашу ватагу та відправили у тил, додому. Та не просто так, а відвезли автомобілем. До речі, генерал Микола Петрович Лейфура через багато років став командиром саме цієї 295-ої дивізії. 2 квітня 1944 року, тобто у день передачі естафети, радянські війська визволили село Сичавку.

На урочистостях з нагоди передачі естафети першим виступив заступник голови Лиманської райдержадміністрації Ігор Чернецький. Він, звертаючись до присутніх, привітав їх зі знаменною датою та наголосив на тому, що такі заходи важливі для патріотичного виховання молоді, задля збереження пам’яті про народний подвиг, про воїнів, які полягли за наше сьогодення.

Микола Петрович Лейфура привітав миколаївців та представив учасників делегації нашої області, серед яких — депутати облради Олексій Кобильников, Олег Кутателадзе, представник Одеської ОДА Микола Сторожук, голова Одеської обласної організації НСЖУ Юрій Работін.

Заступник голови Миколаїв­ської облради та водночас голова делегації сусідньої області Андрій Кротов сказав:

- Для мене 9 Травня — одне з найвеличніших свят, шляхами війни пройшов мій дід. Вітаю вас, дорогі ветерани, нехай вам здоровиться. Ми ніколи не забудемо ваш подвиг. Ви, ветерани, яскравий приклад любові до Батьківщини. Хвала вам!»

Андрій Олександрович запросив до слова та для передачі одеситам символів естафети найповажнішого учасника свята з миколаївської делегації, котрий сімдесят п’ять років тому саме в цих місцях, цими дорогами гнав гітлерівців з нашої землі, відважного кулеметника Дмитра Володимировича Лялькова. Він звільняв Одесу. І дійшов дорогами війни аж до Відня.

Учасників урочистостей також привітав голова райдержадміністрації Очаківського району Миколаївщини Сергій Самоуков. Він сказав: « Немає в Україні родини, котрої б не торкнулась війна. Отже, визволення Батьківщини — це свято для всіх українців».

Микола Сторожук привітав учасників естафети від імені голови Одеської облдержадміністрації Максима Степанова.

Виступ Миколи Петровича Лейфури був, мабуть, і найдовшим, і найгрунтовнішим. Він докладно розповів учасникам про визволення півдня України: якими силами це відбувалось, які здійснювались маневри, за яких умов, і які це мало наслідки — дуже змістовний історичний екскурс. Слід також зазначити, що урочистості були організовані на високому рівні — про це говорили всі учасники. І в цьому чимала заслуга Організації ветеранів Одещини, яку очолює Микола Лейфура. Звісно, для ветеранів було накрито гостинний стіл із фронтовою чаркою. Звучали пісні воєнних літ, і без танців не обійшлося. А Микола Петрович часу на веселощі не мав, бо довелось увесь час відповідати на численні запитання журналістів.

Такі естафети Організація ветеранів України має намір проводити раз у п’ять років. Звертаючись до молоді, генерал Лейфура побажав усім учасникам зустрічі зібратись на урочистості не тільки через п’ять років, а і на столітній ювілей.

На зворотному шляху до Одеси делегація вшанувала пам’ять шахтарів, які полягли в 1941 році, захищаючи Одесу від фашистської навали. До підніжжя монумента було покладено живі квіти.