Серед справ, які планую на цю весну — навчитися, нарешті, їздити на велосипеді. Вперше мала справу з «двоколісним другом» років у 12. Проїжджала кілька метрів, поки дідусь притримував конструкцію «я і велосипед» ззаду. Але потім якось стало не до того. Шкільні та університетські справи, початок роботи, перші поїздки за кордон: спочатку у відрядження, потім – на самостійно зароблені гроші. Подорожі – то одна з найбільших насолод у моєму житті, а побачити завжди хочеться більше. Не знаю, чи зароблю колись на власну машину (поки вона не дуже й потрібна), а от велосипед – це цілком доступно. І корисно для здоров`я. І екологічно. От тільки в наші одеські реалії поки що не зовсім вписується.

Так, звісно, є Траса здоров`я. Періодично проводяться велоралі (хоча б легендарна Велосотка, переможцями якої вважаються всі, хто зміг подолати 100 кілометрів за 10 годин або менше). А ще з початку квітня в Одесі відкрили муніципальний велопрокат «Nextbike». Але для мільйонного міста це поки що – крапля в морі. Громадські активісти усіляко пропагують створення відповідної інфраструктури і посилаються на європейський досвід. Одеса ж європейське місто, так?

Послухаємо, що розповідає одеситка Ганна, яка минулого року побувала у Німеччині та Голландії.

- Я трохи їжджу на велосипеді, але у Європі це просто стиль життя. Почну з того, що у Німеччині така їзда входить у програму навчання молодшої школи. Потім діти здають екзамени, причому не десь у дворі на закритій території, а на реальній вулиці з перехрестями. А дорослі живуть з розумінням того, що існують різні категорії: водії, велосипедисти, пішоходи, і усім має бути зручно. Звичайно, для цього потрібна нормальна інфраструктура: велодоріжки, парковки тощо. У Амстердамі я була просто вражена вранішніми та вечірніми натовпами велосипедистів. Ранкові – такі цілеспрямовані, зосереджені, вечірні – розслаблені, в них навіть швидкість майже вдвічі нижча. Хтось везе дитину в дитсадок, хтось явно в офіс – у костюмі та краватці, але у кросівках. Може там перевзується, а може стиль такий. Сучасна європейська мода, як мені здається, «заточена» під такий рухливий спосіб життя.

У нас з цим набагато сумніше. Ось я, наприклад, жителька Молдаванки. В дитинстві трохи їздила на велосипеді, але вчитися особливо не було де. Якось, коли ще не вміла добре гальмувати, мене просто понесло вулицею вниз, під ухил. Варіантів було, власне, два: або вилітаю на трасу під колеса, або гальмую об найближче дерево. Я вибрала дерево. Була така налякана, що потім сіла на велосипед вже у сорок років: щоб боротися зі страхами та покращити фізичну форму. Вчилася у нашому парку Савицького. Там більш-менш рівна алейка між двома пам`ятниками Іллічу, от між ними і каталася. Хоча теж періодично лякалася за маленьких дітей, які могли несподівано вискочити під колеса. На мій погляд, в Одесі дуже не вистачає зелених зон та маленьких стадіончиків, де велосипедисти-початківці могли б проїхати свої перші метри.

А ось якими враженнями ділиться ще один наш земляк, Олександр, мешканець селища Котовського:

-У мене гірський велосипед і досить пристойний досвід подорожей. Що сказати? Скрутно у нас з місцями для таких поїздок. Фактично це Траса здоров`я та ґрунтовки на узбережжі. Ну, я ще біля Куяльника катався, але там глина, сіль … Якщо раптом дощ – не виберешся. Коли був трохи молодший, тісно спілкувався з Bike.od.ua, це така місцева спільнота. Зараз через роботу часу особливо нема, але, принаймні, раз на тиждень намагаюся кататися.

Добре було б, коли б для велосипедистів якось облаштували трасу від селища Котовського до Пересипу. Бо зараз там велосипедисту їздити просто небезпечно. Я знаю, пробував. Коли тебе підрізає маршрутка і пролітає на відстані у 5 сантиметрів … то справді страшно. Без особливої потреби краще не ризикувати.

Можливо, комусь здасться, що це просто поодинокі голоси. Але насправді у світі борються із забрудненнями навколишнього середовища, а також усіляко пропагують використання екологічно чистих видів транспорту: електромобілів, тролейбусів, тих же велосипедів та самокатів. І якщо електромобіль – це таки дорого, то велосипед – цілком бюджетно.

Старша колега-журналістка нещодавно повернулася із Західної України. Там на конференції розповідали про спільний транскордонний проект між українськими Чернівцями та молдовськими Єденцями, який фінансувався ЄС. Частина фінансування з 300 тисяч євро пішла на розмітку доріг та облаштування велостоянок, а частина – на організацію освітніх таборів-кемпів, популяризацію велопробігів. Для участі у кемпах запрошувалися учасники з усієї країни. Зокрема, там були представники одеського «Веловектору» (одеська спільнота велосипедистів), а також представники Рені (у цьому місті навіть проводили Європейський тиждень мобільності). Є ще й представники спільноти, які пропагують велопересування не на території Одеси, а у об`єднаних громадах. Люди обмінюються досвідом, шукають можливості, намагаються налагодити діалог з місцевою владою.

А ви вмієте їздити на велосипеді?