Чому дунайські рибалки щорічно потрапляють до бюрократичних «сіток»

Загублене в плавнях Дунайської дельти Вилкове, чи то жартома, чи то всерйоз названого «українською Венецією», у середині травня облетіла новина і нею жваво обмінювалися місцеві «гондольери», які зазвичай бадьоро і без довгих зупинок сновигають на своїх «чайках», моторках і катерах візерунками вилківських єриків.

Вилкивчани,відклавши життєві справи, влаштовували стихійні збори, гаряче обговорюючи одну тему: місцеві рибалки, а в місті їх проживає понад півтисячі, блокували дельту річки, протестуючи проти заборони вилову чорноморської «дунайки». До такого рішення працівники одинадцяти місцевих рибодобувних господарств з обуренням поставилися до обмеження квот вилову оселедця. Тим більше, що цього року води Дунаю буквально кишать рибою.

На думку вилківських рибалок, господарі відомчих кабінетів, забороняючи промисел, вчинили вкрай бездумно. Чиновники, як завжди, прикрилися вагомим аргументом — причина бюрократичного рішення має свій мотив. Допустимі ліміти, встановлені Агентством рибного господарства України та іншими державними структурами, вичерпані, а на нові столичні чиновники, діючи за лекалами інструкцій, мляво і без ініціативи, ніяк не наважуються дати своє добро.

Команда “Суши невід!» від Олексія Авласенка, виконуючого обов’язки начальника рибного патруля в Одеській області, вилківським рибалкам пролунала ще наприкінці квітня. Вилов «дунайки» йшов настільки інтенсивно, що ліміт на важливий об’єкт промислу вилківських рибалок, який з повною підставою називають «живим сріблом», у той час виявився майже повністю вичерпаним.

Крім того, в Одеській області стартувала традиційна заборона на масовий вилов риби. Обмеження торкнулися як промислового, так і аматорського рибальства. Причина – нерест прісноводних і морських видів риб. Вилов оселедця заборонили на різних ділянках Дунаю з 12 квітня по 1 травня.

Добувачі оселедця, популярної в кулінарії, що стійко користується підвищеним попитом на ринку, посилаються на ситуацію з рибальством на румунських ділянках річки:

- Там навіть браконьєру — роздолля. А ми по факту – безробітні!

Вилківські рибалки попросили владу увійти в становище і з урахуванням небувалого за останні двадцять років «рибного врожаю», збільшити прогноз видобутку рівно на сотню тонн з урахуванням того, що для значної частини жителів «української Венеції» дунайський оселедець є основним джерело доходу і по праву вважається годувальником. Крилате «Вилкове живе не з землі, а з води, не з поля, а з моря» сприймається в тутешніх місцях як непорушна істина!

Так що настрої рибалок і їхню рішучість подолати бюрократичний бар’єр зрозуміти неважко. Не дочекавшись відповіді, вже 8 травня двісті рибалок разом зі своїм начальством — директорами рибопромислових підприємств, щоб з’ясувати причини відмови підняти планку вилову дунайського оселедця, вийшли на акцію біля будівлі Вилківської міськради. На їхню думку, заборона на лов дунайського оселедця несвоєчасна.

Місцеві чиновники, які навчилися “жити по-новому”, не відсахнулися від рибальських активістів і на повному серйозі пообіцяли «вирішити питання» за два робочих дні.

Розмова, що відбулася, досягала вищої точки напруження, але, судячи з наслідків, не призвела до потрібного схвильованим людям рішення. Вилківські рибалки, незважаючи на обіцянки, так і не дочекалися доброї звістки. Запевнення можновладців на ділі виявилися написом на воді. Ні 11 травня, ні пізніше рішення так і не з’явилося. Мало того, ніхто навіть не спробував пояснити свою мовчанку. Отож, рибалкам нічого не залишалося, як вдатися до рішучих дій і перекрити українську дельту Дунаю.

Заступник начальника Держав­ного агентства рибного господарства в Одеській області Ірина Гайдашенко, вважає, що вимоги вилківських рибалок на додаткову квоту вилову оселедця обсягом сто тонн до вже наявних 340 — цілком справедливі.

Як підтвердила Гайдашенко, такої кількості ос­еледця в Дунаї не бачили вже двадцять років, і в цих умовах існує можливість дозволити рибалкам ловити набагато більше риби, ніж, приміром, у торік. Крім того, усі причетні до рибного видобутку добре знають, що оселедець «йде» ще й в травні та в червні.

У регіональному управлінні Держагентства рибного господарства до того ж запевнили, що роблять усе від них залежне, щоб допомогти рибалкам, проте змушені дотримуються законодавчо встановленої процедури. А це, як мінімум, з десяток бюрократичних кіл.

І все ж, питання з додатковим лімітом рано чи пізно вирішиться. Чи надовго? Вилківські добувачі «дунайки» щорічно мучаться питанням: «Чому оселедець, прохідна риба підлягає лімітуванню?». Рибалки при цьому звертають увагу фахівців рибного господарства, що на кількість вилову такої річкової риби як сом, сазан, карась, тобто аборигенів дунайських водойм, ніхто і ніколи не накладав обмежень і не намагався встановити норми їхнього вилову — добувай скільки завгодно! І нікому на думку не спадає побачити у цьому якусь загрозу місцевій іхтіофауні!

— Надзвичайне рішення рибалок, крім усього іншого, підігріте всілякого роду гіпотезами “сарафанного радіо”, неминучими в двозначних ситуаціях, про те, що чиновники нібито чекають на хабар. Вилковим також гуляють чутки про те, що «нагорі» опираються рибацьким прагненням заробити, оскільки відбивають інтереси імпортерів оселедця з північних морів, основного, не менш смачного, конкурента «дунайки», — передають настрій у своєму середовищі активісти.

Факт залишається фактом — оселедець це «гостьовий» вид риби. Хто може точно сказати скільки його в Чорному і Середземному морях, звідки цей цінний вид риби заходить в Дунай на нерест? І хто це питання вивчав?

Вилківчани добре знають, що з природних причин показник кількості оселедця в Дунайських водах відрізняється мінливістю. Температура води, повітря, швидкість течії і дунайські глибини — весь цей природний комплекс і визначає захід риби в Дунай. Одного року її прибуває мізерні 60 тонн, а через сезон — до тисячі. Ліміт у такому випадку залишається недоторканим, а у рибалок створюється враження, що чиновник просто впадає у дріб’язкову скупість.

Така поведінка влади виглядає дивно, адже рибалки витрачають чималі кошти на підготовку до промислу, чесно сплачують належні податки. Поки ж їм не залишається нічого іншого, як чекати пояснень від науково-дослідних інститутів з усіх хворобливих питань. При цьому вони глибоко переконані , що 341 тонна ліміту на відлов «дунайки» взагалі не обґрунтована.

До честі Управління Державного агентства рибного господарства в Одеській області, після протесту рибалок його представники в терміновому порядку поставили питання, що хвилює дунайських добувачів оселедця, перед інститутом рибного господарства НААН України та перед Південним науково-дослідним інститутом морського рибного господарства і океанографії.

Там своя логіка — вивчення питання вимагає наукового підходу, інакше зовсім скоро доведеться зіткнутися з екологічною проблемою. Радує хоча б те, що столичні рибознавці та одеські екологи не бачать особливих труднощів у вирішенні «оселедцевого питання», до речі, вже вивченого неодноразово.

Отож, слід запитати чиновників, які в курсі того, що рибальські страждання над дунайською водною гладдю з приводу «дунайки» розігруються не вперше — хіба ж обурення і протести не можна було легко попередити заздалегідь, уникнувши крайніх заходів, взаємних звинувачень і нікому не потрібних суспільних потрясінь? Для цього варто було лише відрегулювати нормативну базу на випадок нестандартної поведінки оселедця.

Тим часом «оселедцевий сплеск» вже докотився до губернатора області, Прем’єр-міністра, до департаменту екології і досяг дунайського верхів’я, а румунським сусідам, які не страждають бюрократичним комплексом, приніс можливість впіймати ще більшу кількість «дунайки» і чималі бариші.

У такій ситуації, за усіма прикметами — затяжній, заборона на вилов оселедця, яка офіційно триває з 26 квітня до 6 травня, для вилківчан може не закінчиться взагалі, і це незважаючи на те, що вилов оселедця після короткострокової заборони можна продовжувати до 15 червня.

Хронологія подій така: 16 травня рибалки виконали свою обіцянку і зібралися на човнах у районі річкового вокзалу, пославши новий знак протесту бюрократії та чиновництву. До обіцяного безстрокового блокування української дельти Дунаю справа не дійшла, оскільки 17 травня стало відомо про збільшення лімітів. А ось дату появи самого документу не беруться прогнозувати навіть сміливці.

— Рішення про додаткові 100 тонн на видобуток оселедця в дунайському басейні міністерством агропромислової політики вже прийнято, — повідомив голова Вилківської об’єднаної територіальної громади Микола Дзядзін.

Така новина вселяє оптимізм. Та... необхідно дочекатися паперу, а він поки не вийшов з кабінетів відповідальних за рибне господарство. Процедура погоджень і підписів у розпалі. Дунай спокусливо кличе рибалок на водний простір, але вилов оселедця, як і раніше, під забороною.

Тим часом, рибальське щастя і надія на гідний заробіток швидко спливають від безробітних вилківських рибалок до далеких берегів.