Нову редакцію українського правопису було затверджено наприкінці минулого навчального року, тож на початку нового «Укрінформ» вирішив розпитати про основні мовні нововведення в Олександра Авраменка — відомого дослідника і популяризатора української мови, за підручниками якого навчаються майже всі українські школярі з 5-го по 12-й класи.

Мовознавець запевнив, що ідеально грамотно писати — це так само, як ідеально знати математику, тому людині не обов’язково пам’ятати всі винятки з правил. Але знати й берегти мову — це наш святий обов’язок, бо це — код, який ідентифікує нас як самобутній народ.

ГОЛОВНЕ НОВОВВЕДЕННЯ — ЗАХИСТ МОВНИХ ПРАВ УКРАЇНЦІВ

— Пане Олександре, почнімо з актуального: 16 липня набув чинності закон про державну мову. Минуло майже два місяці, чи вже можна говорити про результати від його впровадження? На яке головне нововведення варто звернути увагу кожному українцеві?

— Якщо прокоментувати закон у загальному розумінні, то я звернув би увагу на те, що він зобов’язує кожну людину, яка взаємодіє в соціумі — в громадських місцях, у транспорті, на підприємстві, в магазині, в ресторані чи в кав’ярні, — спілкуватися передусім українською мовою. Особливо це стосується персоналу: якщо я прийшов, наприклад, до перукарні й звертаюся українською, то у відповідь за замовчуванням має бути українська мова. Це називається: мої мовні права в Україні.

Спочатку в суспільстві справді було збурення, яке активізували колаборанти, котрі культивують «рускій мір» в Україні. Вони обурювалися з приводу цього закону, але де я як українець, як українськомовний громадянин можу мати право на українську мову? У Китаї? У Росії? Напевно, Україна має мені забезпечити це право.

Так ось, головне нововведення закону про державну мову, на яке я хочу звернути увагу, — це захист мовних прав українців.

Зараз закон ухвалений — і що ми бачимо? Він чинний, але ніхто його не виконує. Міністр внутрішніх справ України — людина, яка повинна дбати про дотримання закону, першим його й порушує, бо говорить російською мовою під час виконання своїх службових обов’язків.

Або зайдіть на сайт, наприклад, автомобілів «Мерседес» — там не те що за замовчуванням нема української мови, там її взагалі нема в меню! Це офіційні сайти компаній, яким дозволяють робити бізнес в Україні, але виходить, що вони роблять його лише для «рускоязичних»?

Втішає те, що серед українців завжди були і є інтелігентні культурні люди, на яких тримається країна. Й завдання педагогів і батьків — виховати нові покоління європейського кшталту, які будуть дотримуватися будь-яких правил: чи мовних, чи дорожнього руху, чи якихось інших.

— За вашими спостереженнями, за останні кілька років люди почали більше спілкуватися українського мовою?

— Так. Перша хвиля була в 2004 році, після Помаранчевої Революції, а друга, більш потужна, — після Революції Гідності 2014-го. Це продемонструвало, що в українців є інстинкт самозбереження щодо національної ідентифікації, бо мова — саме той код, який нас ідентифікує як самобутній народ. Якщо всі українці говоритимуть російською, то чим ми будемо відрізнятися від Росії? Ми будемо просто «тєріторія с насєлєнієм». А Росія, зрозуміло, посягає і відбирає такі території, бо вважає, що «там, где говорят по-русски, там все наше»…

— Йде захищати…

— І вони приходять захищати з «Градами», хоча їх не просять.

(Детальніше — у суботньому номері «ЧН». Оригінал публікації — на сайті інформагентства: www.ukrinform.ua)