Чому виникнення будь-якої небезпеки відразу викликає відповідну реакцію організму? Наприклад, від страху перед темнотою, свавіллям начальника або перед незнайомою аудиторією у вас з’являється здавлення у грудях, утруднене дихання, заціпеніння, напруга чи й паніка. Тобто не лише психологічні, а й фізичні відчуття.

Можна зробити висновок, що страх — це взаємозв’язок негативних емоцій і фізичних відчуттів. Одне породжує інше, витікає з третього, а означає, власне, одне й те ж. Насправді ми боїмося не самої темноти, а того, що може підстерігати нас у цій темноті. Ми боїмося того, що щось або хтось може заподі-яти нам шкоду. Це приклад свідомого страху — ми боїмося на основі вже наявного невдалого досвіду чи отриманих знань про це. Маленька дитина не боїться темноти доти, поки їй не попередять, що там може бути небезпечно.

А чи буває несвідомий страх, страх, не заснований на життєвому досвіді? Скажімо, перед невідомим майбутнім. Страх перед можливими нафантазованими негативними подіями. Як ми дізнаємося, що це погані події? Знову ж таки, зіставляючи можливі події з тими, що вже були. У результаті люди бояться поганого невідомого. Тобто достатньо подумати про невідому подію, і розум послужливо малює зовсім не позитивну картину, виникає почуття страху на основі негативного досвіду. Отже, навіть страх перед невідомістю — це теж свідомий страх.

Картина послідовності його виникнення виглядає так. Коли ми відчуваємо або бачимо погане, мозок переводить це погане у фізіологічний процес в організмі. Організм реагує на погане неприємним відчуттям. Тобто, очевидно, спрацьовує його самозахист. З народженням в організмі вже закладена програма захисту від саморуйнування, а страх і є руйнуванням. Якщо людина постійно переживає негативні почуття — той же страх, невпевненість, провину, образу і тому подібне — це викликає хронічний біль у певному органі й, урешті-решт, хворобу.

Як подолати страх? Можна спробувати це зробити суто логічним шляхом. Коли виникає страх, подумайте про найгірший варіант розвитку подій у разі, якщо ви все-таки зважитеся діяти. Найсильніша зброя страху — це невідомість. Виявляється, навіть гірший варіант не такий страшний, як невідомість.

Страх існує лише там, де є невпевненість. Страх і сумніви йдуть поряд. Коли ви приймаєте рішення зробити щось, сумніви пропадають — «очі бояться, а руки роблять». Усе, рішення прийняте, назад дороги нема, лише в період бездіяльності ви укріплюєте у собі власну нікчемність. Саме від вашої рішучості залежить, чи подолаєте ви страх, чи ні.

Щоб навчитися долати страх, аби він не стояв у вас на шляху, коли ви маєте намір прийняти рішення чи зважитися на якийсь вчинок, потрібно тренувати відвагу. Це — як тренування м’язів у спортзалі. Наприклад, ви боїтеся виступати на зборах. Спочатку навчіться робити це перед близькими друзями. Якщо на цьому етапі у вас виникають проблеми, ви боїтеся, забуваєте, що маєте сказати, стаєте розгубленим, тренуйтеся доти, поки не почуватиметеся комфортно.

Є така закономірність — чим кращої ви думки про себе, тим менший страх відчуваєте. Ваша самооцінка ніби охороняє вас від страху. І при цьому неважливо, адекватна вона чи помилкова. Тому люди навіть із завищеною помилковою самооцінкою часто здатні зробити більше, ніж люди з адекватною самооцінкою.

Коли ви по-справжньому вірите у Бога, стає менш страшно. Пітьма страху неначе розсіюється світлом цієї вищої сили.

Чоловік здатний перемогти дуже великий страх заради жінки, яку кохає. Як і матері, котрі роблять усе можливе й неможливе, щоб поставити на ноги своїх дітей.

Загалом, будь-яка позитивна емоція сприяє подоланню страху, а будь-яка негативна — посилює його.