Згідно з указом президента №685/2006 від 18.08.2006 щороку 28 квітня в Україні відзначається День охорони праці. Цьогоріч наша країна вкотре долучилася до ініціативи Міжнародної організації праці й мала намір провести заходи до Всесвітнього дня охорони праці за тематикою, присвяченою вирішенню проблеми насильства і домагань у сфері праці. Однак запланованому завадила надзвичайна подія — спалах коронавірусної інфекції COVID-19, яка сьогодні панує на всій планеті. Тож темою Дня охорони праці-2020 стала боротьба з пандемією смертельно небезпечної недуги

У процесі підготовки до відзначення Дня охорони праці, яка фактично збіглася в часі з першими проявами «коронакризи», стало зрозумілим, що перед усім українським суспільством постав нечуваний досі виклик, який вимагає особливих заходів та зусиль. Перші випадки захворювання було зафіксовано у грудні 2019 року, а вже 11 березня 2020-го Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про пандемію через спалах коронавірусної інфекції. Зокрема, генеральний директор ВООЗ Тедрос Адхан Гебреісус заявив: «Це не просто криза охорони здоров’я, це криза, яка торкнеться кожного сектора. Тому кожен сектор і кожна людина повинні бути залучені до боротьбу». Того ж дня постановою КМУ №211 від 11.03.2020 в Україні було запроваджено карантинні заходи, які надалі уряд подовжив і посилив.

Ухвалені на законодавчому рівні вимоги спрямовані передусім на протидію поширенню коронавірусної інфекції та передбачають обмеження на проведення масових заходів, заборону діяльності закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів соціально-культурної сфери, запровадження карантину в навчальних закладах усіх рівнів, обмеження функціонування громадського транспорту та пасажирських перевезень.

Щоб стримати поширення COVID-19 і зберегти життя та здоров’я людей, такі рішення, безумовно, були правильними та потрібними. Але, водночас, як наслідок їх впровадження, бачимо і невтішну картину економічного спаду в усіх галузях та сферах. Це породжує серйозні загрози, які за своєю суттю — справжнісінька криза, що впливає не тільки на виробництво товарів і послуг, споживання та інвестиції, а й здатна спричинити «шок» на ринку праці, який ми вже фактично маємо.

Першочергові оцінки Міжнародної організації праці вказують на потенційну загрозу неабиякого зростання безробіття і неповної зайнятості, скорочення робочого часу, суттєвого зниження заробітної плати та доходів працівників тощо. Це нові виклики як для держави, так і для всіх тих, хто відповідає за найманих працівників. Сьогодні від соціальної свідомості роботодавців залежить не тільки життя і здоров’я громадян, а й стійкість та цілісність нашої держави. Зупинка економічної активності бізнесу колись обов’язково закінчиться, а збережений трудовий капітал стане для підприємств рушійною силою, яка забезпечить відновлення економічного зростання.

Звертаємо увагу керівників усіх підприємств, установ, організацій, де неможливо за-провадити дистанційний режим роботи під час карантину, на забезпечення нагальних профілактичних та протиепідемічних заходів для недопущення поширення випадків захворювання на COVID-19.

Особливу увагу закликаємо приділити захисту лікарів та інших медичних працівників, що перебувають в епіцентрі складної ситуації, виконуючи професійні обов’язки з надання медичної допомоги пацієнтам, збереження їх здоров’я та життя.

Нагадаємо також, що постановою КМУ №256 від 25.03.2020 рекомендовано підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форми власності, на час встановлення карантину не звільняти працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, що також сприяє збереженню трудових прав працівників у цей непростий час.

Запровадження карантинних заходів змусило підприємства переглянути не тільки свої звичні плани, а й ставлення до профілактики виробничого травматизму, особливо до ймовірного зараження працівників новою невивченою формою інфекції. Тепер життя і здоров’я найманих працівників напряму залежить від ставлення роботодавців до кадрів та їхніх сімей.

Для запобігання поширенню інфекції, захисту здоров’я громадян, надання допомоги хворим і подолання наслідків епідемії суспільство з розумінням і сумлінністю має об’єднати зусилля, відповідально ставитися як до власної безпеки, так і до безпеки всіх, хто поруч.