|
ОСТРОВИ ЛЮБОВИ В ОКЕАНІ НЕНАВИСТИ
22.08.2020 / Газета: Чорноморські новини / № 65 (22183) / Тираж: 8525
Українське суспільство нині вельми розхитане, розділене та розсварене. Нема спільної визначености подальшого руху в майбутнє, не видно реальних шляхів досягнення миру, а найгірше — нема розуміння: нас навмисне розсварюють, а ми бездумно заковтуємо ці фахово розставлені гачки. І не видно цьому кінця. Що ж розділяє нас усіх саме в той час, коли так потрібна згуртованість, зібраність, коли нам необхідна єдність — хоч слово це, направду, вже набило оскому від постійних заклинань упродовж багатьох років. Одні вважають, що це — питання мови. Але ні, не мова, українська чи російська, роз’єднує наше суспільство. Кожен спілкується, якою хоче, головне — щоб державна функціонувала повносило: у всіх держструктурах, в освіті, культурі та, власне, у всіх сферах суспільного життя, коли воно входить у контакт з громадянином. Певна річ, хотілось би, щоб у повсякденному житті з нами спілкувалися українською. Але ж не хочуть, з різних причин, у тому числі й з принципу. Це нас, як то кажуть, ламали через коліно, змушуючи знати російську… Сьогодні неважко передбачити, що з наближенням місцевих виборів це питання знову провокативно вилізе у програмових обіцянках. Тож варто було б запобігти спекуляціям кандидатів на цьому так званому «мовному питанні» й навіть вислову цього не вживати, запропонувавши їм, скажімо, приєднатись до відповідного меморандуму, а можливо, що й на законодавчому рівні ухвалити якесь рішення. І не церква розділяє нас — кожен ходить до свого храму. Але дуже важливо, щоби кожна без винятку конфесія переймалась лише духовністю своїх вірних, була для них чесним посередником у спілкуванні з Богом, виховувала парафіян у дусі любові до України. Якби ж то так! На жаль, ситуація у багатьох храмах якраз протилежна. Не розділяє нас і ставлення до Другої світової та перемоги над нацизмом, до ОУН та УПА. Цілком очевидно, що всі названі вище й не названі причини штучно роздмухуються в країні. Не ділить навіть прихильність до нинішнього чи попереднього президента: хто вміє дивитись і ще здатний думати, усе вже побачив і зрозумів, до чого ми дійшли і куди рухаємось. Не можна сказати, що нас розділяє, наче ріка береги, потужний пропагандивний потік дезінформації, брехні та бруду з боку північно-східного сусіда, хоч багато хто і дивиться, і слухає, й приймає все те за чисту монету. І як їх переконати у протилежному? Якщо в людей нема мізків, якщо настільки вони зазомбовані, то тут уже, як мовиться, нема ради. Й навіть ставлення до цієї нескінченної війни, до якої, здається, всі вже звикли і яка багатьох просто не цікавить, — навіть це не ділить нас, як ріка береги. Що ж усе-таки розділяє сус-пі-льство, роблячи країну вельми уразливою, слабкою та беззахисною перед усіма внутрішніми та зовнішніми викликами, а передовсім — перед нахабним наступом «русского міра», під-тримуваного «п’ятою колоною»? Хворий цілим букетом різноманітних болячок державний організм не може успішно протиставитися цьому наступові. Не зорганізоване, незібране і не сконсолідоване суспільство не може одним поривом відірватися від північно-східного сусіда, вирватися з його цупких пазу-рів та утвердити себе як цілковиту окремішність… А до громадянського суспільства нам усе ще йти і йти… Насправді, не в цих, названих вище, факторах потрібно шукати причин нашої роз’єднаности, розуміючи, що всі ці «проблеми» є надуманими, що вони штучно роздмухуються в країні. Наче острови любови в океані ненависти — бачимо прояви жертовної відданости українській ідеї на тлі байдужости, малоросійства, совковости, конформізму, які умістилися в одному понятті: ненависть, що океаном розлилася по всій країні. Якщо з байдужістю, апатією, сонливістю ще можна якось боротись, то совковість намертво, наче кліщ, вп’ялася в свідомість багатьох. Любов і ненависть — цих два найсуттєвіших фактори, два найсильніших почуття, що керують людськими вчинками, гранично мобілізують або ж паралізують людську волю, енергію, спотворюють світобачення, — ось що впливає на згуртування суспільства, призводить до руйнацій у ньому, робить його з усіх боків незахищеним. А коли ще точніше сказати: невпинна боротьба між ними, яка суттєво зменшує суспільну енергію, забирає творчі сили. Незриме протистояння між ненавистю та любов’ю. Саме любов і ненависть, їх зіткнення, взаємна непримиренність спричиняють непоправні руйнації в нашому суспільстві. Любов — у всіх її значеннях, на всіх рівнях — як найсвітліше, найчистіше людське почуття, найпозитивніша людська емоція — зазнала девальвацій і руйнувань, разом з тим, що звемо культурним рівнем нації. Передовсім — у суспільному житті, його моральних, ціннісних засадах. Та й не лише у цьому. Духовна сонливість, апатія, розчарування, байдужість, коли багатьом усе «всеравно», коли кожен запхався у свій куток, а дрібка найактивніших і найбільш непоступливих мусить сама домагатися правди, справедливости, боротися проти свавілля тощо, — усе це також складові цієї ненависти. Так мало бачимо любови до рідної землі, до своєї держави, до України. До Незалежности, зрештою. І такий повсюди безмір ненависти, яка роз’їдає суспільство, відбирає енергію творення, підточує спромогу опору, як зовнішнім ворогам, так і внутрішнім — а цих, останніх, у країні подостатком. Автор: Роман КРАКАЛІЯ
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 18.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 18.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 18.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 18.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 18.04.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.011 |