Як ми вже повідомляли, Харківський пресклуб за сприяння пресцентру Paritet організував для журналістів України тур на тему «Одеська область – досвід реформ». Як він проходив і які враження залишав після себе, зокрема після відвідин компанії «Трансінвествервіс» (ТІС) і Визирської ОТГ, авторка цих рядків поділилася у номері «ЧН» за 17 вересня. Нині до уваги читачів – завершення розповіді про цю цікаву ознайомлювальну поїздку.

ЩОБ ПОБАЧИТИ ДУБАЙ, ЇДЕМО У… ДОБРОСЛАВ

Саме так. І хоч Доброслав (колишнє Комінтернівське) не має нічого спільного з Об’єднаними Арабськими Еміратами, а назву «Дубай» носить один із парків селища, позитивних емоцій тут можна побачити не менше, ніж у всесвітньо відомому мегаполісі.

Розкинувшись на березі мальовничого озера, доброславський Дубай вабить неординарним вирішенням задуманого. Ще здалеку видно величаві скульптури золотих коней. Вони – як сонячне проміння, як вітер, як порив уперед. Бо передані автором у динаміці, в русі. Їх не загнуздаєш, не зупиниш… Навколо – ліхтарі у вигляді величезних голівок кульбаби. Здається, дмухнеш на них – і полетить врізнобіч пухнасте насіння, щоб упасти на землю й прорости новими квітами. Набережна, східці до неї, штучний газон, місця для сидіння – все облаштовано з витонченим смаком. Ну як не залюбуєшся, не задивуєшся! І це лише перший етап утілення в життя проєкту «Дубай-парк».

…А починалося все просто. У Доброславі, як, на жаль, і в інших наших населених пунктах, було чимало занедбаних територій, смітників. Поприбираєш – вони знову з’являються. Тоді депутати селищної ради, яку очолила Людмила Прокопечко, вирішили перетворити всі оті пустирі на парки та сквери, зони для відпочинку.

Звичайно, не все йшло гладко. Були й такі «герої», які щось ламали, домальовували чи стирали. Але понівечене щоразу відновлювали. Зрештою, зловмисники, очевидно, усвідомили, що їхні вчинки оцінюються всіма як ганебні, а не геройські, і припинили шкодити. Бо ж шкодили не тільки громаді, а й самим собі.

Нині у Доброславі шість парків та сім скверів. У кожного – своя тематика, своє, так би мовити, ідейне спрямування. Місцеві жителі з гордістю запевняють, що такого розмаїття арт-об’єктів і скульптур нема в жодному селищі України. Та ще і яких!

Затамувавши подих, ідемо Алеєю Слави. Ось скульптурна композиція, присвячена захисникам Вітчизни. Вражають фігури воїнів, виконані з металу. Вони цілком земні, реальні. А під іншим кутом зору, втративши свою тілесність, вимальовуються лише контурно: це – як душі загиблих. Вони завжди поруч, завжди разом з нами. Бо Герої не вмирають.

А де ви бачили скульптуру української пісні? Ніде. А в Доброславі вона є!

Тут ламаються всі стереотипи. Це зацікавлює, манить, заворожує. Тому, без сумніву, стратегія була правильною. До степового селища потягнулися туристи з усіх кінців України. І не тільки. Його відвідали представники тих же Об’єднаних Арабських Еміратів, Туреччини, Польщі. Розвитком туристичної індустрії Доброслава зацікавилися китайці.

Важливим чинником є те, що у перспективу свого міста (саме так називають своє смт доброславці) повірила молодь. Юнаки і дівчата з ентузіазмом почали створювати власні проєкти. Розумні, цікаві і не схожі на інші. Це дає можливість стверджувати, що Доброславська ОТГ, до якої, як нам повідомили, в процесі територіальної реформи увійде 15 населених пунктів, має майбутнє, накреслене самою ж громадою.

З ВІЗИТОМ ДО «МОНСТРІВ»

А якщо точніше, то до «Корпорації монстрів». Саме таку назву має одеський благодійний фонд, що опікується всією областю.

Нас зустрічали Діна Казацкер і… кіт Сіріус. Поки ми спілкувалися, Сіріус сам обирав, до кого підійти, кому дозволити себе погладити. А от узяти на руки – зась. Коли робиться щось усупереч його волі, Сіріус може й характер уповні показати…

Благодійний фонд має свою історію. Спочатку це була невелика група, яка поневірялася по підвалах, занедбаних складах та ангарах, маленьких кімнатках. До активної діяльності її підштовхнула війна. Тоді допомоги потребували переселенці, діти військовослужбовців. І самоорганізовані молоді одесити забили у всі дзвони. Люди відгукнулися.

Нині про одеський благодійний фонд «Корпорація монстрів» знає вся Україна. Він працює над реалізацією таких проєктів, як «Добрий обід», «Твій дім», «Я – мама», «Зміни лікарню», а також «Замок монстрів».

Перші три охоплюють соціально вразливі верстви населення. Для пенсіонерів, яким за 70 років і чия пенсія менша за дві тисячі гривень, щоденно готують гарячі обіди. До цього долучилися ресторани, їдальні. В Одесі діють два соціальних кафе. У рамках ініціативи «Твій дім» надається підтримка випускникам інтернатів, дитячих будинків, які вступають у навчальні заклади й починають самостійне життя. Так, їм виділяють кімнати у гуртожитках, але облаштувати їх через брак коштів діти не можуть. Тому щороку фонд готує для них набір необхідних речей – від подушки й до засобів гігієни. Підтримку «Монстрів» відчувають й одинокі матері та багатодітні сім’ї, які потрапили у складні життєві ситуації.

Про проєкт «Зміни лікарню» – мова особлива. Адже це медичні заклади зі своїми проблемами, це тяжкохворі.

«Корпорація монстрів» опікується Одеською обласною дитячою лікарнею. Завдяки її старанням там став до дії новий маніпуляційний кабінет з окремим входом, куди малюки йдуть без остраху й настороженості, бо можуть подивитися мультики. А разом з телевізором у кабінеті з’явилися холодильник, бактосфера для дезінфекції повітря, інгалятор, обігрівач, зручні кушетки.

Не залишився без уваги «Корпорації монстрів» й опіковий центр. Утім, усіх медичних закладів, яким допомагає фонд, і не перерахуєш. А скільком людям він повернув здоров’я чи й врятував життя! Бо вчасно влаштував у профільну лікарню, зібрав кошти на необхідну операцію або підтримав хворого медикаментами та продуктами харчування.

Здається, що саме тут, у БФ «Корпорація монстрів», фокусуються всі проблемні питання суспільства. Коли розпочалася пандемія Covid-19, фонд, як розповіла його керівниця Катерина Ножевникова, закупив 50 тисяч костюмів для лікарів, 40 апаратів штучного дихання, десятки апаратів інфузорної кисневої терапії, тисячі бахил, масок та захисних окулярів. «Не треба надіятися тільки на державу, звикати до того, що вона зобов’язана тобі щось зробити. Необхідно діяти самому, згуртовуючи інших», – вважають у «Корпорації монстрів». Саме така життєва позиція і меценатів-спонсорів, і волонтерів.

Ніби на підтвердження цього, під час нашої розмови до приміщення благодійного фонду раз по раз широко відчинялися вхідні двері. Це не відомі нам люди приносили величезні пакети й акуратно складали їх у відведене місце. А Діна Казацкер час від часу приймала повідомлення про переказані на той чи інший проєкт кошти.

Подумалося: недарма благодійники назвали себе «монстрами». Бо їх не залякаєш, не прибереш до рук (а спроб таких було чимало). Вони чітко визначили свій шлях і йдуть до поставленої мети, долаючи будь-які перешкоди. А ця мета – нести у світ добро. Подивіться в інтернет – скільки на адресу цього благодійного фонду надходить подяк, щирих зізнань, зворушливих слів. Отже, «монстри» своєї мети досягають.

Як ми вже зазначали, є у фонду ще один проєкт. І ми їдемо на Французький бульвар, де розташований «Замок монстрів». Будівля привертає увагу своєю величчю, вражає залишками колишньої краси. Та й не дивно, бо це пам’ятка архітектури. Колись це був маєток сім’ї Анатра. За часів Радянського Союзу тут функціонував санаторій. Нині ж і будівля, й територія довкруж неї занедбані. Невідомий благодійник передав усе це волонтерам з «Корпорації монстрів». Чи то сподіваючись на їхню пробивну силу, чи з іншою метою – невідомо. Невдовзі фонд розпочне збирати кошти на ремонт споруди. Як її використовуватимуть надалі – радитимуться з громадою.

* * *

Наш престур завершився. Звісно, журналістам з усієї України показали найкращі зразки того, що відбувається на теренах Одеської області завдяки реформі децентралізації. Вражень багато. Ними ми й поділилися. А висновки нехай читачі роблять самі.