Ініціативна група «1 грудня» — об’єднання моральних авторитетів українського суспільства — влітку звернулася до Президента Зеленського з пропозицією зустрічі. Тема: обговорення ситуації навколо меморіялізації Бабиного Яру.

Але цей матеріал не про Бабин Яр, а про те, з ким Президент зустрічається, а з ким — ні, кого він не хоче чути. Хоча для розуміння ситуації треба нагадати, що існує два проєкти меморія-лізації цього трагічного місця.

Один — Концепція комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», розроблена Міністерством культури України, Інститутом історії України НАН України та Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр». 14 травня ц. р. сотні представників української культурної та наукової спільноти звернулися до Президента Володимира Зеленського, прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та мера Києва Віталія Кличка з вимогою взяти повну державну відповідальність за створення Національного меморіяльного комплексу в Бабиному Яру.

Є другий проєкт, приватний. Щодо нього написав Мирослав Маринович, член групи «1 грудня»:

«Тривожило нас багато що: неприйнятна ідеологія Меморіяльного центру Голокосту «Бабин Яр» (далі — МЦГБЯ), створеного з ініціятиви та коштом російських бізнесменів Міхаіла Фрідмана, Павла Фукса, Германа Хана (справедливості заради зазначимо, що до наглядової ради входять також В.Пінчук, Л.Кравчук, А.Кваснєвський, Н.Щаранський тощо — О.Г.); скандальна «творча» концепція російського кінорежисера Іллі Хржановського, яку колишній головний історик МЦГБЯ Карел Беркгофф назвав «Голокост-Діснеєм»; обрана ділянка для будівництва, що розташована на території колишніх Єврейського, Кирилівського православного та Караїмського кладовищ.

Головна наша вимога — встановлення контролю української держави й українського громадянського суспільства над питанням про вшанування жертв Бабиного Яру й облаштування в ньому національного меморіялу. Підкреслюю, саме подвійний контроль, адже позиція державного апарату надто часто має ознаки політичного флюгера. Вирішення таких питань не можна передавати в руки іноземних громадян чи приватних структур».

Навівши це, хочу наголосити ще раз: у цьому матеріалі не обговорюються плюси і мінуси проєктів. Питання в іншому.

28 липня на онлайн-зустрічі з наглядовою радою МЦГБЯ Президент Зеленський ВЖЕ дав зелене світло приватному проєкту, хоча він ще не має навіть концепції музею, яка буде представлена лише в кінці 2020-го! Ба більше, куратором з президентського боку став (не дивуйтеся!) А.Єрмак. І нарешті 29 вересня міністр культури та інформаційної політики України О. Ткаченко і член наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», президент Всесвітнього єврейського конгресу Р.Лаудер у присутності Президента України підписали меморандум про співпрацю.

Зеленський свій вибір зробив. Та чи знає він взагалі про існування державного проєкту? Чи знає, що до нього зверталися науковці, інтелектуали, громадські діячі, серед яких і українці, і євреї, Мирослав Маринович та Йосиф Зісельс, які пройшли через радянські табори, а Ігор Козловський — застінки на окупованій Росією території Донбасу?

Переконаний, що ні. Він взагалі багато чого не знає, зокрема в сфері історії (гадаю, як української, так і єврейської).

Але Єрмак напевно знає про це звернення. Відповідь офісу Президента від 25.08.2020 за номером 22/045693-26 вражає: «з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 особистий прийом громадян в Офісі Президента України наразі тимчасово припинено... Ураховуючи викладене, Ваше звернення передано до Відділу інформаційно-аналітичної роботи Департаменту з питань звернень громадян для врахування та використання в роботі». Підпис — завідувач відділу О.Семіков.

Цікаво, чи радився п. Семіков з п. Єрмаком і хто насправді прийняв рішення не реагувати на звернення групи «1 грудня»? Погодьтеся, виглядає дивно. У Зеленського є можливість і час зустрічатися з різними іноземними делегаціями, у цих зустрічах беруть участь і російські бізнесмени з капіталами сумнівного походження. Але у нього нема часу зустрітися з моральними авторитетами України.

Сумно і небезпечно.

Олексій ГАРАНЬ,

професор НаУКМА,

науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи».

Джерело: https://blogs.pravda.com.ua.