Нещодавно одеситам презентували проєкт благоустрою Прохоровського скверу. Реалізувати його планується найближчим часом за рахунок міського бюджету. На території скверу запропоновано розташувати і новий двоповерховий Музей Голокосту, адже саме тут починалася «дорога смерті» — місце, звідки одеських євреїв відправляли у концтабори. Проєктанти впевнені, що споруда органічно впишеться в ансамбль невисоких старовинних будівель, оскільки перший поверх нового музею буде підземним.

Голова Асоціації євреїв-в’язнів гетто й німецьких концтаборів Роман Шварцман розповів, що будівля, яку зведуть за кошти міжнародних організацій, буде оригінальною архітектурною спорудою з підсвічуванням у вигляді палаючих смолоскипів.

Нагадаю, що в Одесі по вул. Малій Арнаутській, 111 уже більше десяти років діє Музей пам’яті жертв Голокосту, експозиції якого розповідають про геноцид єврейського населення на території Трансністрії — території, що з 1941 по 1943 роки перебувала під юрисдикцією Королівства Румунія, охоплюючи Одеську, Миколаївську та частину Вінницької областей.

Ініціаторами створення цього музею у 1995-у стали президент асоціації «Україна — Ізраїль», колишній в’язень концтабору в Доманівці Дмитро Гутахов і колишній в’язень нацистів Нільва Юхим. Перший голова Міжнародної організації колишніх в’язнів гетто й концтаборів, який пройшов пекло Доманівського гетто, Лео-нід Сушон підтримав цю ідею. Відповідно до рішення ради Одеської регіональної асоціації євреїв-колишніх в’язнів гетто й нацистських концтаборів від-криття музею відбулося 22 червня 2009-го — саме цього дня в 1941-у фашистська Німеччина напала на СРСР.

Спочатку в двох залах музею було виставлено приблизно півтори тисячі експонатів, переданих свідками, колишніми в’язнями-євреями. Значна їх частина прибула з Чикаго (США) від нині вже покійного вихідця з Одеси, колишнього в’язня гетто Лева Думера. Переважна більшість експонатів — оригінальні: фотографії, реліквії, документи, витяги з різних пуб-лікацій, накази окупаційної влади...

Для мене особисто найбільш моторошним експонатом є шматок мотузки, на якій нацисти повісили молоду дівчину. Закоханий у неї хлопець зберіг цю страшну річ і проніс через усе життя як символ своєї незгасної любові…

З часу відкриття Музей пам’я-ті жертв Голокосту відвідали близько 20 тисяч громадян різних країн світу: дипломати, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, студенти і школярі, вчителі... Музей розбудувався, отримавши та відремонтувавши ще кілька кімнат, де було створено бібліотеку, невеликий виставковий і меморіальний простори.

Однак, як розповів директор музею, кандидат історичних наук Павло Козленко (на знімку), за ці роки урізноманітнилися напрямки досліджень, значно збільшилася експозиція, а тому давно назріла потреба розширення та оновлення меморіального закладу. Відтак із залученням спеціалістів та за допомогою Одеської регіональної асоціації євреїв, колишніх в’язнів гетто й нацистських концтаборів Павло Козленко створив нову концепцію музею, максимально зручну та зрозумілу для відвідувачів.

На його думку, розміщення музею в оновленому Прохоровському сквері, що матиме сучасний благоустрій (дитячий майданчик, доріжки з новітнім покриттям, енергозберігаючі світильники, клумби з автоматичним поливом тощо), дозволить більшій кількості містян тут комфортно відпочивати і водночас отримувати повнішу інформацію про трагічні сторінки з минувшини Одеси.