Ситуація з вакцинацією в Україні непроста. Обіцяні урядом темпи у 4,5 млн доз, а за потреби — 5 млн і навіть 7 млн, так і не вдалося продемонструвати. За 40 днів щепили 320 тисяч українців. З такими темпами ми на фоні світових держав виглядаємо, на жаль, слабенько. Для порівняння: за три місяці вакцинації наша сусідка Польща встигла вколоти 6,7 млн доз, Австралія, яка на два дні раніше за Україну почала вакцинацію, прищепила 840 тисяч громадян першою дозою.

Як показує нинішній досвід імунізації, мало придбати вакцину, потрібно ще й правильно нею розпорядитися.

У грудні минулого року уряд визначив чотири етапи вакцинації українців за категоріями найвразливіших професій та за віковими ознаками. У пріоритет поставили медиків і громадян із групи ризику (будинки престарілих, літніх людей, хронічно хворих).

Ще навіть третина медиків не отримала свою дозу, а ми вже перескочили на другий етап. А з 1 березня до переліку вакцинованих додалися ще й публічні особи. На Тернопільщині, скажімо, станом на 22 березня вони складають 29% від усіх щеплених за весь період. Подібне у Черкаській та Кіровоградській областях — категорія «інші» сягає 40% вакцинованих. Приклад серйозного підходу до щеплень демонструє лише Львівщина, яку можна назвати рекордсменом з вакцинації медичних працівників: 84% від усіх щеплених — медики, а категорія «інші» — 0.

За весь час у країні вакциновано 150 тисяч медиків, 50 тисяч «інших» і 15 тисяч публічних осіб.

Ніхто не заперечує, що публічні чи інші люди заслуговують на вакцину. Але має бути логіка. Передусім необхідно, як це робиться у всьому світі, захистити медиків та літніх і хронічно хворих. Бо перші контактні з вірусом і є головними рятівниками недужих, а другі перебувають у зоні ризику й частіше мають важкий перебіг, потребують госпіталізації. Лише коли ця категорія осіб буде провакцинована, тоді слід переходити до наступних етапів.

Неправильний підхід до вакцинації, за словами голови ВООЗ Тедроса Аданома, призведе до «самопоразки», ос-кільки поширення вірусу триватиме довше, а чим довше поширюється вірус, тим більше він мутує і більше часу потрібно для вивчення цих мутацій і створення нових протидій. Про це він наголосив, коли порівнював вакцинацію в багатих та бідних країнах: «Вакцинуючи здебільшого молодих і здорових, ми робимо це за рахунок життів медиків, літніх чи хронічно хворих».

Україна має визнати, що звернула з дорожньої карти вакцинації не туди. Можливо, є сенс по-новому сформувати списки людей на основі зареєстрованих у «Дії», сімейних лікарів тощо і вакцинувати всіх підряд. Розгорнути пункти щеплення на стадіонах, у супермаркетах, школах чи просто неба. Такий метод допустимий. Але тоді маємо визнати свій особливий шлях і почати нарощувати кількість ліжок, запаси кисню, шукати додаткових медиків, бо тяжкого перебігу ковіду та госпіталізацій не меншатиме. Але, може, це і є наш шлях?..