Так йому, шестилітньому хлопчикові, говорила мама у часи румунської окупації в Одесі.

— Завдяки цьому нам вдалося вижити: караїмів фашисти не чіпали, хоча за своїм історичним корінням караїми належать до семітів.

У мене завжди було чимало друзів серед євреїв. Коли вони виїжджали, залишали мені дефіцитні в ті часи платівки та книжки, але питання віри та релігії у спілкуванні ми ніколи не порушували, — розповідає одесит Віктор Михайлович Ерак.

Символічно, що саме євреям караїми завдячують збереженням свого етносу під час Другої світової війни. У 1939-у караїми звернулися до міністерства внутрішніх справ Німеччини з проханням визнати їх окремим від євреїв народом. У планах Гітлера — очистити Крим і перетворити його на частину імперії, заселену німцями, Готенланд. За офіційним висновком міністерство звернулося до вчених. Маєр Балабан, колишній професор Варшавського університету, Ігнаци Шипер, корифей історії, колишній депутат польського Сейму, Зелік Калманович, колишній директор Єврейського наукового інституту — усі три світила єврейської історії, які до цього писали про те, що караїми належать до єврейського народу, змінили свою думку на протилежну. І тим чином урятували караїмів від повного знищення. Усі троє загинули у концтаборах та гетто...

Віктор Ерак — прадід великої родини, має двох дітей, чотирьох онуків і шістьох правнуків.

— Поки що — шістьох. Але я дочекаюся, коли їх буде вісім, — посміхається він.

І сумніву нема — дочекається. Бо у свої 90 чи не щодня їздить на ровері, ходить на прогулянки до моря, захоплюється історією Одеси та свого роду, самостійно досліджує генеалогічне коріння предків.

— Звідки походять караїми? — запитую пана Віктора.

— На території Ірану у VIII столітті існувало Перське царство, яким правив шах. При ньому було чимало радників, у тому числі євреїв, які мали на нього чималий вплив. Ця група освічених євреїв вирішила підкорюватися лише шаху і відмовилася від Талмуду. Вони визнавали лише Старий Заповіт, і створили нову релігійну спільноту. З давньоєврейської «караїм» перекладається як «читець». І головний релігійний принцип караїмів: просто читайте Старий Заповіт, і не треба його тлумачити.

Такою є одна із версій виникнення караїмського етносу.

— То, все ж таки, караїми — це релігійна приналежність чи національність?

— І те, й інше, — посміхається Віктор Ерак. — У світі є чимало релігійних спільнот, які сповідують караїмізм як релігію, а от караїми як народ — вимирають. Чистокровних караїмів залишилося дуже мало...

Наша родина Ераків походить із кримських караїмів, як і вся одеська караїмська громада.

З давніх-давен караїми мешкали в Криму, займалися садівництвом і городництвом, розводили худобу, були ремісниками та торгівцями.

Печерне місто Чуфут-Кале, що поблизу Бахчисарая, із ХVІІ століття вважалося духовним і культурним центром караїмської культури. Тут досі є Велика й Мала кенаси — молитовні доми караїмів. Тут із ХVІІІ століття були друкарня і караїмська школа, де навчали дітей. Чуфут-Кале входить до складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника і є одним із найбільш відвідуваних туристами його об’єктів. Із 2012 року Україна включила до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО об’єкт «Культурний ландшафт печерних міст Кримської Готії», до складу якого входить Чуфут-Кале. Але нині контроль за цією пам’яткою відсутній через протидію Росії, яка у 2014-у нахабно анексувала АР Крим.

— Мої предки переїхали до Одеси ще у ХІХ столітті, — розповідає Віктор Михайлович. — Традиційно караїми проживали в районі вулиць Троїцької та Базарної. Там ще й досі можна знайти караїмські сліди. Так, за адресою Троїцька, 31 була кенаса, на Троїцькій, 33 — будинок, який став центром караїмського товариства, тут розташовувалося караїмське училище. Будинок 120 на Базарній — будинок Гелеловичів. До речі, один із моїх предків Гелел Мойсейович Гелелович разом з дружиною Гулюш у 1913 році у Євпаторії заснували санаторій «Чайка» для дітей із малозабезпечених сімей, який перетворився згодом у міжнародний дитячий курорт.

Серед караїмів було багато освічених, відомих людей, які внесли свою лепту в історію Одеси. Як-от Самойло Ісакович Ісакович, який заснував Караїмське благодійне товариство, знаний як власник цілої мережі «Лазні Ісаковича», офтальмолог Семен Федорович Кальпа — учень і послідовник академіка Філатова. З-поміж одеських караїмів було чимало купців. Так, тютюнова фабрика Йосипа Егіза славилася своїми цигарками, а Йосип Мангубі мав крамницю з коштовностями за адресою Дерибасівська, 5. Один із предків мого співрозмовника, Ілля Йосипович Ерак, був славетним інженером, архітектором, який сконструював Болградський водогін, що функціонує й досі, другий — Йосип Ісакович Ерак — поетом та перекладачем, писав вірші караїмською мовою. Навіть маршал Родіон Малиновський по матері був караїмом...

— А що означає ваше прізвище Ерак?

— В Ірані є місто Ерак, з якого, ймовірно, і походять мої предки. А ще... У нашій родині з покоління в покоління побутує байка про наше походження. Усі знають цю історію, що збереглася в народній пісні про Стеньку Разіна... Насправді княжна, яку Стенька безжалісно викинув у хвилі, була донькою шаха. І вона вже була вагітною. Жінці вдалося доплисти до берега, де їй допоміг православний священник, який напередодні вінчав Стеньку з княжною. Він дав їй сухий одяг, нагодував, прихистив, а коли на схід ішли каравани — спорядив додому, в Персію. Коли ж княжна народила білявого хлопчика, місцеві люди назвали його Ерак — білий чоловік. Тобто ми, Ераки, — спадкоємці Стеньки Разіна, — посміхається пан Віктор. — Бо ж у кожній казці є частина правди...

— А що з караїмською мовою, чи послуговуєтеся нею?

— У нашій родині залишилися тільки окремі караїмські слова, якими ми користуємося. Загалом караїмська мова — на межі зникнення. Зосталося, може, кілька десятків людей на планеті, які говорять караїмською. Мої дідусі й бабусі знали караїмську, але розмовляли російською, а от прадідусі й прабабусі — лише караїмською.

Колись в Одесі була чимала й активна караїмська громада. У 1996-у відродилося національне товариство караїмів «Базлик», що в перекладі означає «Радість», яке увійшло до Всеукраїнської асоціації караїмів-тюрків, але сьогодні воно, на жаль, уже не діє. За переписом 2001-го, в Україні налічувалося 1196 караїмів, більшість яких проживала в Криму.

До 2014-го ми отримували караїмську газету «Кримкарайлар». Спільно з кримчанами у 1996-у було видано 50 примірників «Російсько-караїмського словника», що відразу став бібліографічною рідкістю.

Але після анексії Криму наша караїмська громада перестала існувати, — скаржиться пан Віктор. — Чистокровних караїмів в Одесі залишилось тільки двоє — Раффе Анна Іллівна, 98 років, і Кальфа Віра Семенівна, 96 років. Усі інші — вже від змішаних шлюбів, і мало хто з них уже зізнається у своїй належності до караїмського народу. Ми зникаємо... Життя малих народів нікого зараз не цікавить... Караїми розчинилися, асимілювалися, і лише кулінарні традиції та спосіб життя нагадують нашим нащадкам, що вони — караїми...

У нашій родині готують караїмські чебуреки — чир-чир, акалву і пиріжки з м’ясом — ет аяклак, які у 2018 році були внесені до Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України...

У липні 2021-го був прийнятий Закон про корінні народи України, який визнає такими народами на території Криму кримських татар, караїмів та кримчаків. У цьому переліку нема росіян. Що дуже розізлило Володимира Путіна і він назвав цей закон «зброєю масового ураження».

Звісно, крім закону, караїмам потрібна ще й дієва підтримка від держави, яка не дасть їм зникнути з лиця Землі...

А ви пробували караїмські пиріжки? Ось їх секрет із книжки «Рецепти караїмської кухні» Емілії Лебедєвої, яка вчилась готувати у своєї бабусі.

ЕТ АЯКЛАК

Тісто: 2—3 склянки борошна, 250—300 грамів жиру (традиційно це курдючний жир),

1 склянка рідини, до якої входить вода, сіль, оцет і яйце.

Начинка: м’якоть баранини — 500 грамів, картоплина, цибулина, сіль, перець за смаком.

Приготувати просте жирне шарове тісто і сховати його у холодильник на пів години.

М’ясо нарізати дрібними шматочками, картоплю та цибулю — дрібними кубиками. Начинку посолити, поперчити, додати ложку води і вимішати.

Із тіста сформувати кульки, розкачати паляниці і всередину кожної покласти столову ложку начинки. Пиріжок робиться у формі чашки, по його краю — зубчики, в центрі — носик (для виходу пари). Пиріжки змазати яйцем і покласти на деко для випікання. Випікати 35—40 хвилин. Подають гарячими. Тісто має бути хрустким, начинка — соковитою.