Одеська область – найбільша за територією область України, розташована на південному заході країни, з населенням понад два мільйони людей. Це одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному та науковому напрямах. Вже минуло 90 років з того часу, як Постановою IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання від 9 лютого 1932 року було проголошено утворення Одеської області, а 27 лютого центральними державними та партійними органами СРСР було затверджено утворення Одеської області у складі Української РСР.

Загалом на Одещині було, як відомо, 26 районів. Наразі залишилося всього сім районів: Березівський, Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Одеський, Подільський та Роздільнянський. У цій статті ми розповімо про історію назв міст і сіл області, про те, що означають їхні назви. Частину матеріалу ми використали з наших публікацій 2013 року, автором яких є Сергій Марин, тому в тексті траплятимуться старі назви населених пунктів.

Сьогодні мова піде про сім найпівнічніших населених пунктів Одеської області: Кодиму, Балту, Саврань, Ананьїв, Любашівку, Красні Окни (нині Окни) і Подільськ (колишній Котовськ), який і зараз є районним центром.

Кодима: побудована за наказом князя Любомирського

Ивашковская церковь

У 1754 році князь Йосип Любомирський розпорядився, щоб хутір, який належить до церковного приходу села Писарівки, перенесли в інше місце, а на його місці було збудовано поселення. З цього року і веде своє літочислення Кодима.

Це слово означало «схід» іще мовою половців. Кодимою назвали річку, що тече на схід, задовго до поселення на ній. З того часу поселення не змінювало своєї назви. 27 вересня 2004 року Кодима відзначила свій 250-річний ювілей.

О ежегодном масштабном культурном мероприятии на севере Одесчины – этно-экофестивале «Кодыма-фест».

Балта: у перекладі з турецької «сокира»

Первая в нынешней Одесской области железнодорожная линия проходила между Балтой и Одессой

Перша в нинішній Одеській області залізнична лінія проходила між Балтою та Одесою

Балта вперше здобула популярність як невеликий форпост біля північних кордонів Османської імперії у XV столітті (турецькою «балта» – «сокира»), хоча турецького населення в місті практично не було. Назва з того часу не змінювалася.

У 1791 році, після російсько-турецької війни, правобережжя річки Кодима (притока Південного Бугу) і місто відійшли до Російської імперії, після чого тут стали селитися росіяни (переважно старообрядці – липовани, некрасівці), українці, євреї, а потім і християнські біженці з південніших, підконтрольних туркам регіонів, насамперед молдавани.

У 1924-1928 роках, завдяки високій концентрації молдавського населення серед мешканців навколишніх сіл, Балта була столицею Молдавської АРСР у складі Української РСР, у той час як Бессарабія входила до складу Румунії. 1940 року, після утворення Молдавської РСР, Балта увійшла до складу Одеської області УРСР.

Саврань: місце стародавніх поселень

Гайдамацький колодязь у державному ландшафтному заказнику «Савранський ліс»

Саврань – містечко з дуже багатою історією. Досить сказати, що у його околицях виявлено сліди перебування носіїв трипільської культури, але це приблизно період VI-III тисячоліття до нашої ери. Але й наступні епохи залишили свої відбитки на цій землі.

Про назву містечка є легенда. У ній у віршованій формі відображено варіанти походження назви: «яма» по-тюркськи; пісня («савра», мова невідома); запорізький козак Сава, поранений у бою.

Щодо виникнення міста, то наприкінці XIV століття литовський князь Вітовт (Вітольд) передав містечко Саврань (1390-ті роки), що виникло до цього часу, панам Кошиловичам. З їхньою допомогою поселення отримало привілей на проведення двох-трьох ярмарків (на рік) та щотижневих торгів, і практично відразу ж – Магдебурзьке право, перейшовши до розряду міст (містечок). З того часу назва не змінювалася.

О «крайнем севере» Одесчины – Саврани, самом древнем населенном пункте нашего края.

Колишній Котовськ (зараз Подільськ): до чого тут Григорій Котовський?

Пам’ятник залізничнику

Оскільки матеріал спочатку публікувався до перейменування, ми розповімо про походження старої назви міста. Котовськ (нинішній Подільськ) – один із небагатьох населених пунктів, який був і залишився районним центром.

Котовськ відомий з 1779 року як село Бірзула. Походження назви Бірзула (Бирзулове, Бірзулове) – від молдавського «бір» (подвірний збір у Молдові в XVI-XVIII століттях для сплати данини Туреччині). Інша версія: назва походить від річки Бірзи.

Читачам, мабуть, цікаво буде дізнатися: який стосунок до назви населеного пункту має Григорій Котовський?

У 1925 році у місті був похований у мавзолеї Григорій Котовський. З 1928 по 1929 Бірзула була столицею Молдавської АРСР. У 1935 Бірзулу перейменували на Котовськ, а 1938 року їй надали статус міста. У складі Одеської області УРСР Котовськ перебував з 1940 року. Мавзолей Котовського було зруйновано під час Великої Вітчизняної війни, потім відновлено. До речі, Григорій Котовський родом не з цих місць, як багато хто думає: він із села Хинчешть, що в Молдові.

О мавзолее легендарного Григория Котовского и о том, чье тело покоится в нем.

Ананьїв: був центром повіту Херсонської губернії

Окраса Ананьєва – собор Олександра Невського, збудований у 1914 році

Відомий з 1767 року як козацька слобода Анань. Назва, зважаючи на все, пішла від імені одного з українських переселенців, які заснували поселення. Слобода була заселена українцями на землях, що належали Туреччині. Землі перейшли під владу Російської імперії в 1792 році за Ясським договором. У 1834 році перейменований на місто Ананьїв і став центром Ананьївського повіту Херсонської губернії. Слобода – вид поселення (або частини міста), на момент заснування якого його мешканці мали звільнення («свободу») від будь-якої державної повинності.

Відео про історію Ананьєва, пам’ятки та про те, які історичні особи відвідували це місто

Любашівка: землі поміщика Любинського

Любашевка

Любашівка виникла на балках річки Довгенька на землях поміщика Любинського (звідси й назва) і надалі об’єднала кілька сусідніх сіл (Софіївка, Миколаївка). Люди в ній проживали з 1802 року, а перший храм у селі був освячений у 1811 році. Села з’єдналися у нинішніх межах поселення на початку ХХ століття.

Об археологических находках и памятниках культуры Любашевки, старинных постройках и железнодорожной станции, строительством которой руководил знаменитый военачальник.

Красні Окни (зараз Окни): який стосунок мають вікна до назви села?

Назва села походить від молдавського слова «окни» – джерело (ця місцевість рясніла джерелами, що взимку не замерзали). Під час російсько-турецької війни 1787-1791 років за російськими військами у межиріччі Дністра і Південного Бугу рушили переселенці, переважно молдавани, частина яких осіла в Окнах. До 1920 року селище мало назву Окни. Після 1921 року – Красні Окни (причина зрозуміла – тоді до багатьох назв додавали слово «красний»). Красноокнянський район (нині Окнянський) був утворений у 1923 році.