9 квітня у рамках патріотично-мистецької акції Збройних сил України «Час обрав нас» колективи Центру військово-музичного мистецтва ВМС ЗСУ, Одеського обласного центру української культури разом з містянами виконали гімн Січових стрільців «Ой у лузі червона калина».

Ця пісня відома у кількох варіантах. За однією з версій, перший її варіант написав відомий поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький у 1914 році. У фіналі трагедії Василя Пачовського про гетьмана Дорошенка «Сонце Руїни», яку ставив Чарнецький, мала прозвучати пісня «Чи я в лузі не калина була», але режисерові хотілося чогось оптимістичного, тож запропонував «Розлилися круті бережечки», трохи переробивши текст. У такому варіанті глядач і побачив виставу. Вона мала гучний успіх. А пісню, особливо останній куплет «Ой у лузі червона калина», одразу підхопила українська молодь.

У серпні 1914 року у Стрию її вперше почув чотар (командир взводу) українських січових стрільців Григорій Трух. Він додав до куплету «Ой у лузі…» ще три куплети та навчив пісні бійців свого підрозділу. Так «Червона калина» зазвучала спочатку у Стрию, далі — по всій Галичині та стала гімном січових стрільців. А невдовзі її за-співала вся Україна.

Цікаво, що буквально тиждень тому мені подарували копію книжечки «Сім пісень. Гостинець для українських вояків», видану «Союзом визволення України» в 1915 році у Відні. Серед пісень — і «Червона калина»!

Надзвичайно радію, що пісні січових стрільців, які за «совєтів» заборонялися, ідуть у народ, їх співають, розуміючи, наскільки вони є актуальними саме сьогодні. Адже у цих піснях — про єдність національного духу про те, що ми українці є єдиною нацією, свідомою свого імені, своєї гідності, своїх ідеалів і своїх конкретних цілей.