|
Будівники нових імперій
02.03.2023 / Газета: Чорноморські новини / № 10(22435) / Тираж: 8525
Коли заходить мова про те, чим закінчиться для сусідньої держави можлива поразка у війні, частина політиків, експертів і журналістів упевнено відповідає: розпадом росії. Для нас, українців, подібний фінал був би подарунком долі. Але для любителів прогнозів нема важливішого правила, ніж відрізняти бажане від дійсного. А дійсність така, що у світі ХХІ століття бачимо прямо протилежний процес — процес створення і зміцнення нових імперій. Імперіалізм як досвід і як ідея Починаючи з другої половини ХХ століття, після перемоги над гітлерівською Німеччиною, класичні імперії зникали одна за одною. Холодна війна фактично розділила людство на дві частини. Одну контролювали Сполучені Штати Америки, іншу — Радянський Союз. Радянська сторона наступала, американська стримувала. Але в основі глобальної політики залишалася територіальна експансія. З гонкою озброєнь, локальними війнами і спробами нав’язати всьому світу фантастичні доктрини. Чи треба зауважувати, що до холодної війни звикли, жили за її законами і крах комуністичної імперії для більшості західних політиків став неприємною несподіванкою? З’явилися теоретичні обґрунтування остаточної перемоги ліберальної ідеології, кінця історії (Френсіс Фукуяма та ін.). З цього випливала архаїчність військових союзів зразка НАТО, але, головне, стали очевидними величезні витрати на озброєння. Якийсь час такі витрати виправдовували боротьбою з тероризмом, але потім про виправдання взагалі забули. Пріоритетом держави з часів Обами стали соціальні програми. На наших очах зникала остання імперія західного світу. Трамп став символом повернення США до ізоляціонізму. Однак імперіалізм, як ідея розширення влади над світом, не зник, а змінився. Він перефарбувався в нові кольори і почав набирати сили в країнах, де для відродження імперій існує історичний ґрунт. Одразу зауважимо: ґрунт — різний. І різними виявилися методи будівництва нових, а фактично — відродження старих імперій. Найяскравішими прикладами великого будівництва ХХІ століття стали Китай, Туреччина і росія. Їх цілі та методи збігаються в тому сенсі, що новий імперіалізм є такою ж експансією, як імперіалізм старий. І так само, як у минулому столітті, новий імперіалізм здатний породити нову світову війну. Претензії на світове панування Китайської Народної Республіки засновані на неймовірному зростанні економіки з кінця 70-х років минулого століття і на тимчасовій відмові політичного керівництва КНР від втручання в економічні процеси. Зараз за обсягом валового внутрішнього продукту це друга економіка світу. А за можливістю спрямування ресурсів в потрібному напрямку — перша. Можна забути про час, коли Серединна імперія замикалася в географіч-них рамках. Претензії китайських комуністів-імперіалістів не обмежуються Тайванем або російською Зовнішньою Монголією. За нагоди Пекін накладе руку на Африку і Латинську Америку, хоча чекати такого випадку доведеться довго. Претензії Туреччини на світову спадщину Османської імперії поки що не проявилися в повному обсязі. Але те, що у президента Реджепа Тейіпа Ердогана існують плани щодо консолідації ісламського світу, і те, що ці плани не пустий звук, доводить втручання Туреччини не тільки в сирійський конфлікт. Судячи з усього, допомога Азербайджану в Нагірному Карабасі, участь Туреччини в створенні об’єднання тюрків Середньої Азії і негласна допомога кримським татарам — тільки перші дзвіночки. Орда, третій Рим, Петро Перший і путін Якщо Історичні шляхи двох імперій (Серединної й Османської) на якийсь час переривалися і заростали бур’яном, то імперія, що виникла як улус на околиці Золотої Орди, до світового панування йшла впевнено і безперервно. Змінювалася декорація, але не суть експансії. Фраза псковського ченця Філофея, що москва є третім Римом, а четвертому не бути, була керівництвом до дії не тільки для московських князів і російських імператорів. Нею керувалися у своїй політиці лідери радянських комуністів і російських демократів. У спадок вона перейшла до чекістів. Тобто путін, намагаючись відродити імперію, йде добре торованою дорогою. І це пряма дорога, дорога фактично без розвилок. Були, щоправда, періоди, коли імперія падала під власним тягарем. Але після коротких проміжків безвладдя і розвалу на осколки історія повертає величезну країну на круги своя. І не важливо, хто розстрілює з танків парламент, хто підриває будинки на Хрещатику, завдяки кому в голодаморах гинуть мільйони людей. З однаковим успіхом такі злочини могли скоїти радянські комуністи, єльцинські демократи чи путінські патріоти. Характерно, однак, що звірства впродовж багатовікової історії одностайно підтримує народ. І з ентузіазмом бере участь у цих звірствах. З якого дива, скажіть, населенню, забризканому кров’ю сусідів і родичів, розпадатися на частини? На відміну від ситуації двохсотлітньої давнини, російська імперія є не «тюрмою народів», а тюрмою одного народу. Радянського. Цьому народу (включаючи Чечню, Бурятію і Туву) непогано живеться у зоні, а якщо дати по матрацу на нари, то й горло перегризуть українцям і допливуть до Вашингтона без рятувальних жилетів. Тож залишмо безглузді мрії про розпад росії і подумаймо про те, що для нас важливе насправді. А для нас важливі кілька речей. Перше — витіснити цю потолоч за межі України, не збиваючись на думки про майбутнє. Те, хто заволодіє врешті-решт ядерною валізкою — турбота не наша, а ЦРУ. Друге — не дочікуючись військової перемоги, домогтися від союзників прийняття законів про репарації, повну конфіскацію російських активів і спрямування конфіскованих коштів на відновлення української економіки. Третє — переконати союзників і нейтральні країни у необхідності схвалення законів про відповідальність росії за розв’язання війни проти України. Щоб ніякий патрушев, не кажучи вже про путіна, не міг сховатися від правосуддя. Ніде і ніколи. І четверте. Після перемоги над ворогом треба залишитися вільною, демократичною країною. Прикладом для всіх, хто в цьому зараз не впевнений. Слава Україні! Автор: Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 09.05.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.013 |