|
Ціна свободи. Тайвань і Україна
06.04.2023 / Газета: Чорноморські новини / № 15(22440) / Тираж: 8525
Після візиту в москву наприкінці минулого місяця голови КНР Сі Цзіньпіна більшість коментаторів вирішила, що результати цієї поїздки були пустими і практично не позначаться на глобальному розкладі сил. Тобто Китай підтримає росію в українському «конфлікті» морально, але не зброєю і фінансами у відчутному масштабі. Такий висновок виявився поспішним. Нічого не було відомо про результати бесіди двох диктаторів тет-а-тет, яка 21 березня тривала чотири з половиною години. Тепер багато що прояснилося. Китайський курс на війну У міжнародних відносинах китайці рідко виступають у ролі прохачів. Економічним і політичним впливом вони вміло торгують. Причому, завжди з великою вигодою для себе. У даному випадку вигода полягала саме в моральній підтримці росії в майбутній війні зі Сполученими Штатами Америки за Тайвань. По суті відразу після московського візиту підготовка до такої війни почалася в КНР за двома напрямками. За силовий варіант вирішення питання голова Сі висловлювався з моменту свого переобрання, але тільки зараз зробив це публічно чотири рази. У тому числі на сесії Всекитайських зборів народних представників і перед керівництвом Народно-визвольної армії Китаю. Безсумнівно, у контексті «моральної підтримки» диктатори згадували про збирання «єдиних розділених народів». Але якщо російський варіант такої єдності — міф, то існування держави Китайська республіка (Тайвань) — не міф, а історична реальність, результат громадянської війни, в якій комуністи перемогли правлячу партію Гоміньдан. А населення столиці Тайбея — такі ж китайці, як і населення столиці Пекіна. Китайська республіка, до речі, була одним із засновників Організації Об’є-днаних Націй і постійним членом Ради Безпеки ООН. Але в 1971 році в результаті змови США та СРСР місця Китаю в ООН та Радбезі зайняла КНР. Утім, США не залишили Тайвань без підтримки. Кілька договорів, ратифікованих у Конгресі та підписаних президентом, гарантують Тайваню захист у разі нападу КНР на острів, а також постачання зброї та життєво необхідних товарів. Іншими словами, напад КНР на Тайвань означає негайну війну зі Сполученими Штатами. Це 70 років поспіль стримувало авантюристів на континенті. Судячи з результатів візиту товариша Сі в москву, тепер уже їх ніщо не стримує. Можна ризикнути, тим більше, що процеси «перебудови» на Тайвані (вони почалися і тривають із 1980-го) і без вторгнення з материка здатні привести країну до катастрофи. Щоб уявити, про що мова, варто згадати роман радянського письменника Василя Аксьонова «Острів Крим», сюжет якого заснований на тому, що в 1920 році червоним не вдалося захопити землю, відокремлену морем. Там розвивався капіталізм, а потім, як у Тайвані 1980-го, почалася демократизація. У результаті успішний острів (у романі) захопили радянські комуністи з материка. Гоміньдан, який був колись єдиною, а потім — найвпливовішою партією на Тайвані, нині став оплотом тих, хто виступає за відновлення зв’язків із КНР. Нехтуючи досвідом Гонконгу, де подібні зв’язки призвели до підпорядкування Пекіну, знищення громадянських прав і свобод. Колишній президент Тайваню Ма Інцзю 27 березня під час першого після громадянської війни візиту в КНР озвучив надії на поліпшення відносин з комуністичним режимом і підкреслив, що всі китайці мають спільного предка. Цікаво, що в цей же час чинний президент Тайваню Цай Іньвей, представник Демократичної прогресивної партії, здійснила тривале турне по США, де зустрі-лася з керівництвом американських республіканців і демократів. І вкотре домоглася реального підтвердження захисту Тайваню. Розкол у середовищі острівних «сепаратистів» очевидний. Гріх, з точки зору Пекіна, ним не скористатися. «Дякую» не допоможе Але повернемося в Україну. Незважаючи на гучні слова, юридично зобов’язуючих двосторонніх документів, на зразок тайванських договорів, між США і нашою країною не існує. У захисті територіальної цілісності і суверенітету України доводиться спиратися на міжнародне право, на Статут ООН, на Будапештський меморандум і подібні документи, а також на добру волю Конгресу США, Білого Дому тощо. Про негайну війну США проти росії у разі розширення російської агресії, окупації нових українських територій не можна і заїкатися. Кажіть «дякую» за зброю і гроші. До речі, у разі нападу КНР на Тайвань «дякую» українцям не допоможе. Американо-китайська війна моментально переросте у світову. Вона вимагатиме від США залучення всіх сил і можливостей. І річ не в тім, чия зброя технологічніша, а загальні військові та економічні ресурси — більші. У бій вступлять не тільки аві-аносці і ракети. Свою роль, як вирішальна сила, зіграють антиамериканізм та антилібералізм — догми, які у ХХІ столітті (з подачі Китаю, росії, Ірану та інших тоталітарних режимів) росли, мов на дріжджах, перепливали океани, моря, континенти, перетворювали в посміховисько теорії Френсіса Фукуями і Самуеля Гантінгтона. За будь-якого результату нової війни прихильникам верховенства права, свободи і демократії, власне, правами і свободами доведеться на якийсь час поступитися заради кінцевої перемоги. А потім — як вийде. Ми в Україні це бачимо поки що тільки в зародках, але зародки показові. Фактична цензура і самоцензура в засобах масової інформації, закритість рішень чинної влади від суспільства, кадрова політика як привілей вищого керівництва — всього не назвеш. Зараз у гострих ситуаціях захисники українських громадянських прав і свобод можуть звертатися за допомогою до європейських судових, державних і громадських інституцій. Але якщо війна затягнеться і, не дай, Боже, накриє весь світ — апеляції марні. Ні в Страсбурзі, ні в Брюсселі під свист снарядів ніхто нас не почує. Тому зараз для України війну за підтримки США важливо якнайскоріше виграти. А для Сполучених Штатів Америки важливо запобігти підготовці «спеціальної військової операції» проти Тайваню. У принципі, це не два, а одне завдання. І воно досяжне. Була б на те воля наших лідерів. Слава Україні! Автор: Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.012 |