|
«Українська мова — мій обов’язок і мій захист»
01.06.2023 / Газета: Чорноморські новини / № 23(22448) / Тираж: 8525
Меценатка, громадська діячка, директорка культурного центру «Український клуб Одеси» Наталя Чайчук нещодавно відвідала засідання мовно-літературної вітальні «Дивослово», що відбувалося в читальному залі Одеської національної бібліотеки (вул. Акад. Філатова, 1). Це засідання під назвою «Пророчість поезії Кобзаря» було присвячене Дню перепоховання Т.Г. Шевченка на рідній, українській землі. Незмінна ведуча мовно-літературного клубу «Дивослово», відома культурологиня, краєзнавиця Тетяна Ананченко ознайомила присутніх зі сторінками біографії Великого Кобзаря, знаними та малознаними. Йшлося про справжніх друзів, які вирішили виконати «Заповіт» Тараса Григоровича і перепоховати його на Чернечій горі в Каневі. Акція з перевезення праху із Петербурга на Батьківщину та перепоховання «на Вкраїні милій» згуртувала націю і стала символом народного спротиву російському царизму. Далі слухачі отримали по томику «Кобзаря» і по черзі читали пророчі рядки із видатної Шевченкової поеми «Кавказ». Декому з читців пані Тетяна тут же поправляла вимову, бо, насамперед, це урок, а не спектакль. Директорка «Українського клубу Одеси» Наталя Чайчук поділилася своїми враженнями від заняття і звернулася до шанувальників української мови — учасників клубу «Дивослово» з такими словами: — Хочу відзначити, що ви — незвичайні люди, ви — люди з активною життєвою позицією, а це, на жаль, зустрічається нечасто. Тому «Український клуб Одеси» дарує вам наші фірмові кепки з логотипом «УКО». Якщо ви самі їх не носитимете, то, сподіваюся, їх залюбки одягатимуть ваші діти та внуки, не лише рекламуючи «УКО», що на вулиці Катерининській, 77, а й позиціюючи себе як свідомих українців. Запрошуємо всіх до книгарні-кав’ярні на першому поверсі нашого офісу та на культурно-мистецькі заходи, які регулярно проводяться в стінах «Українського клубу Одеси». Подарунки сподобалися всім: модні й функціональні, а попереду ж — спекотне літо. Від імені генеральної директорки ОННБ Ірини Бірюкової її заступниця з бібліотечної роботи Ольга Бельницька подякувала гості за відданість українській справі, підтримку української культури й наголосила, що Наталя Чайчук — великий друг і меценат національної книгозбірні. Серед проєктів ОННБ, допомогу яким надає Наталя Олександрівна, — літній читальний зал «Litera». Цьогоріч відкритий громадський простір, розташований в одному з куточків бібліотечної території, відкривається для відвідувачів сьогодні, 1 червня. Інший масштабний проєкт, якому допомагає очільниця «УКО», — XXIІІ Всеукраїнська виставка-форум «Українська книга на Одещині», що відкриється наступного тижня і триватиме із 9 по 11 червня. Тетяна Ананченко додала, що Наталя Чайчук відстоювала українську культуру в Одесі ще з тих часів, коли це було «не модно», ба навіть у певних колах неприйнятно, а вона це робила завжди, незважаючи на кон’ю-нктуру: і коли була державним службовцем, і коли займалася громадською діяльністю. А ще вона чи не першою на одеському телебаченні розмовляла винятково українською мовою. Такою була її громадянська позиція, робота на перспективу, на майбутнє. Наталя Олександрівна згадує: «Так, тоді справді був великий спротив. Коли мене вперше запросили на одеське ТБ, я попередила, що розмовлятиму тільки українською. Реакція була такою: «Ну вы же понимаєте по-русски!». Але я наполягла на своєму. Після довгих вагань редакції мене таки записали, але я не знала, чи потраплю в ефір… Утім, згодом телевізійники почали звикати». Дякуємо Наталі Чайчук і знайомимося з учасницями мовно-літературного клубу «Дивослово». Перше запитання до Тетяни Ананченко: — З великим зацікавленням прослухав вашу лекцію, відкрив заново для себе велику поему «Кавказ», яку старанно читали ваші учениці. Розкажіть, будь ласка, про вашу школу. — Це в них питайте, це їхня ініціатива. Пропозиція була не моя і не бібліотечна, люди захотіли самі. Багато з них з різних причин не вивчали української мови. Так сталося — чи жили не в Україні, чи в школі були звільнені від уроків української… — «У кожного своя доля і свій шлях широкий»? — Саме так. У моїх учениць є потужна енергетика, це вони мене мотивують. Щоразу, коли готуюся до заняття, міркую, що б таке їм запропонувати, аби в них продовжували горіти очі — для мене це найважли-віше. Вони одразу, з першого заняття, послухалися мене, що не треба боятися говорити українською. Головне, що є бажання, є кипуча енергія, молодці! А я старатимуся робити, щоб у нас і надалі було цікаво. А тепер проведемо бліцопитування і надамо слово ученицям. — Що спонукало вас вивчати українську і чим для вас є ця школа? Лейла Черкезова, кримська татарка, народилася в Узбекистані: — Незважаючи на те, що батько воював на фронті в лавах червоної армії, нашу сім’ю було депортовано. Зовсім не знала української. Після 2014 року я усвідомила, що неодмінно повинна вивчити, знати й розмовляти українською. Українська — мій обов’язок і мій захист. (Додам, що кримські татари — народ, який має унікальні здібності до вивчення української. Знаю особисто Рефата Чубарова та Еміне Джапарову, які українською володіють досконало, а видатну співачку Джамалу знає і слухає вся Україна. — Прим. Авт.). Наталя, журналістка, член «Всесвітнього клубу одеситів»: — Я не вивчала українську в школі, бо народилася в Баку. Там, окрім російської, вивчала азербайджанську. Моя бабуся-українка колись виїхала туди з міста Мелітополя (нині окупованого). Згодом перевезла до Азербайджану своїх сестер, які там і поховані. Ось таке коло… Всі пісні в нашій родині співалися українською. У 1995 році я повернулася в Україну. Любов Семенівна, одеситка в п’ятому поколінні: — Я ніколи нікуди не виїжджала, українську колись вивчала в школі, любила її ще тоді. Після школи іспити також складала українською, що неабияк бентежило деяких викладачів: чому це корінна одеситка розмовляє українською? Я її любила, люблю й буду любити, особливо зараз. А війна для мене стала поштовхом розмовляти українською. Людмила, одеситка: — Хочу розширити свій словниковий запас, дуже хочу вивчати українську мову та розмовляти нею. — Кожен із нас за своїми спостереженнями може відзначити, що української мови в Одесі стає дедалі більше. За це ми, зокрема, вдячні нашим великим торговим мережам, де продавці розмовляють українською, а покупці, тобто ми з вами, їх у цьому підтримують. Доля державної мови в публічному просторі зростає. Нарешті є політична воля у керівництва нашої держави, що українська мова — це необхідність, що вона потрібна, як повітря, як сонце. Один із результатів державницького ставлення до рідної мови бачимо і в нашому залі… Наталія: — Я приїжджала до бабусі в село Лютенька на Полтавщині. Розмовляла російською, а бабуся — українською (свого часу їхню родину виселили в Оренбурзьку область). Вона наполягала, щоб я перейшла на рідну мову: «Ти ж з України, навіщо російською розмовляєш?». У школі в нас були уроки української літератури, які вчителька читала російською, тож і нам дозволяла відповідати російською. Лише вірші ми вчили українською. Світлана: — Насамперед хочу подякувати нашим чуйним і дбайливим бібліотекаркам за створені для нас умови, вони розумниці й красуні. Моя бабуся родом з Аккермана. Доля закинула її до Оренбурга. Я вийшла заміж, жили з чоловіком у Маріуполі, а потім переїхали до Одеси. Тут я стала українкою, тепер вивчаю мову. Ольга: — Колись у школі не вивчала української мови, українська література була. Завдяки Тетяні Петрівні мені цікаво ходити на заняття і зовсім по-іншому, ніж колись у школі, вивчати українську мову та літературу. Ми тут дізнаємося багато нового, цікавого, незвичного, чого не завжди знайдеш у підручниках. До учасниць мовно-літературного клубу «Дивослово» звернулася заступниця генеральної директорки ОННБ Ольга Бельницька: — Сьогодні я отримала велике задоволення. Ми з вами декілька разів бачилися, пам’ятаю ваші обличчя, але сьогодні я побачила ваші досягнення у вивченні української мови, тому хочу зробити комплімент: по-перше, вчительці, а по-друге, вам, бо ви так наполегливо навчаєтеся. Коли ви читали — ваші очі випромінювали добре сяйво. Це свідчення того, що Тетяна Петрівна як викладачка нашої рідної української мови зуміла передати вам любов, яку носить у собі. Дякую вам, що знаходите час навчатися, і щиро заздрю, що у вас такий педагог, який так вас надихає і так по-новому відкриває для вас прекрасну українську літературу, прекрасне українське слово. Найближчими планами поділилася сама Тетяна Ананченко: — Ми вивчатимемо найкращі твори української літератури — як класичної, так і сучасної. Думаю, що я обрала правильну методику — не зубрити механічно правила. Це можна зробити на будь якому сайті, зараз існує чимало курсів, платних і безкоштовних, — сиди собі й вивчай правила. — І можеш заснути, а тут не заснеш… — Справді, тут не заснеш. Запрошую вас на наші наступні заняття. Ми знову повернемося до «Енеїди», й ось тоді у нас підуть наші правила: чергування приголосних, ці випадки ми будемо вишукувати в тексті і засвоювати відповідні граматичні норми. Та найголовніше, що люди набираються лексики, збагачується їхній словниковий запас. Якщо раніше вони не говорили українською, то зараз, ви самі бачите, — зрушення великі. І мені подобається атмосфера: ми всі тут друзі, всі однодумці, з нами прекрасні наші бібліотекарі, завдяки яким у нас відбувається хороша творча робота. Для мене це найвищий показник, що не даремно живу на світі. Мовно-літературний клуб «Дивослово» відкрився в Одеській національній науковій бібліотеці у квітні 2023 року і став популярним майданчиком для вивчення української мови. Долучайтеся до нас. Засідання клубу відбуваються щосереди о 14.00. Телефон для довідок — 763-06-03. Володимир ГЕНИК. НА СВІТЛИНІ: фото на згадку. Фото Сергія ГУМЕНЮКА. Автор: -
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.011 |