Чим більше пізнаємо Україну, тим більше пишаємося нею. Цими днями у рамках престуру, організованого Харківським пресклубом, група журналістів побувала на Хмельниччині. Ми побачили, як громади цієї області живуть і діють в умовах воєнного стану, як використовують вікна можливостей, щоб країна продовжувала працювати і перемагати ворога.

Можливо, Хмельницький, до цього — Проскурів, а ще раніше — Плоскирів, і не має якихось видатних пам’яток, замків, фортець, щоб привабити сюди туристів, але до війни місто динамічно розвивалося.

Серед обласних центрів Хмельницький став першим за міграційним приростом населення 18+. Тут народжуваність перевищувала смертність, і це чудовий показник якості життя, коли люди хочуть переїжджати в місто, жити й народжувати тут дітей.

Тут постійно зростала кількість робочих місць. У 2021-у за американським індексом конкурентоспроможності Хмельницький отримав перше місце серед міст України. У першій трійці був і за кількістю зведеного житла, розбудови інфраструктури. У рейтингу комфортності міст Хмельницький також був у першій трійці. У 2020-у місто отримало приз Ради Європи за соціально-економічний розвиток і поширення європейських цінностей.

— Наше головне завдання — розвивати місто для місцевих людей, а не лише для туристів, щоб були дві класні центральні вулиці й усі казали «Вау!», але, відійшовши двісті метрів, бачили невивезене сміття і щурів, які по ньому бігають. У нас є, на жаль, такі міста, — каже міський голова Хмельницького Олександр Симчишин. — Наша мета — збудувати місто, комфортне для мешканців, незалежно від того, чи людина живе у віддаленому мікрорайоні, чи у центрі. Щоб кожен хмельничанин користувався усіма звичними міськими благами: стабільне водопостачання, стабільна робота каналізаційного господарства, теплопостачання… Ми зробили місто живим. У нас нема привабливих туристичних об’єктів, відтак маємо приваблювати сюди завдяки саме оживленому місту.

Один із тих напрямків роботи, якому варто у хмельничан повчитися, — це комплексний підхід до перероблення сміття, запроваджений у місті. Тут створена стратегія поводження зі сміттям, до якої входять буді-вництво сміттєпереробного комплексу, рекультивація наявного сміттєзвалища і приведення його до європейських стандартів, налагодження системи роздільного збирання і формування нової культури у цьому питанні.

Цим займається муніципальний офіс впровадження нових стандартів у поводженні з відходами «Розумне довкілля. Хмельницький». Разом з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) офіс реалізує проєкт «Модернізація інфраструктури твердих побутових відходів у місті Хмельницькому».

Непросте це завдання — подолати проблему сміття, яка є такою ж давньою, як і людина. Але у Хмельницькому з цим справляються. Розуміючи, що дорослого змінити дуже важко, почали тут не зі старшого покоління, а з дітей.

У місті працює кілька локацій, які допомагають дошкільнятам, школярам, молоді навчитися правильному поводженню з відходами. Одна із них — «Гуфі-центр» — унікальний заклад, на сходинках якого написано: «Сміття в довкіллі починається зі сміття в голові».

Усім відвідувачам тут пропонують переглянути короткометражний фільм про історію сміття, який відкриває очі на планетарний обсяг цієї проблеми. За підрахунками вчених, «людина розумна» продукує близько 700 кілограмів побутових відходів на рік. Сміттєзвалища займають тисячі гектарів землі, сміття створює справжні острови в океані, забруднює повітря, ба навіть літає у космосі. І водночас сміття — це значний ресурс, який можна і потрібно переробляти.

Переглянувши цікавий фільм, рушаємо на екскурсію, яку проводять гіди навчального «Гуфі-центру». На таку мандрівку можна прийти індивідуально або ж групою. У центрі — понад 30 інтерактивних експонатів, розроблених та виготовлених спеціально для нього. Тут можна понюхати «аромати» різних видів відходів у пробірці: ми вже знаємо, як пахне на п’ятий день собача їжа, запліснявілий сніданок, спалене листя… Тут можна пограти в баскетбол, кидаючи не м’яч, а сміття у потрібний кошик, чи перетворювати органіку на компост. У кімнаті «сміттєвого жаху» показані наслідки екологічної катастрофи.

«Гуфі-центр» — це місце, де справді змінюють свідомість.

Головний символ центру — песик Гуфі, якого колись знайшли на сміттєзвалищі. Нині він живе у теплому «будиночку» у заступника міського голови, бере участь у різних тематичних заходах та нарадах, його голос звучить під час екскурсій. Можна сказати: Гуфі «очолює» роботу щодо розумного поводження з відходами у Хмельницькому. До речі, у фільмах Гуфі озвучує актор Євген Малуха, той самий, чиїм голосом українською розмовляє Гомер Сімсон, тож ді-

ти обожнюють дивитися ролики за участі хмельницької знаменитості.

А ще нас запевнили, що через кілька років на місці сміттєзвалища буде молодий ліс і зелена травичка, а поруч працюватиме сміттєпереробний завод. До речі, у музеї є робоча модель сортувальної лінії майбутнього сміттєпереробного заводу, що перебирає різні види відходів.

Розроблена Європейським Союзом у рамковій директиві 2008 року п’ятиступенева ієрархія управління відходами базується на пріоритеті запобігання їх утворенню. Якщо запо-бігти не вдається — повторне використання, якщо і це неможливо — здійснюється перероблення відходів. Якщо рециклінг неможливий — застосовуються інші види утилізації непотребу. У разі відсутності можливостей виконати

попередні операції відбувається видалення відходів — заховання їх у спеціально обладнаних місцях та знищення або зне-шкодження на установках, які відповідають екологічним нормативам.

Ми побували на дільниці сортування відходів КП «Спецкомунтранс», куди може приїхати кожен мешканець Хмельницького, щоб відсортувати і безплатно здати 13 видів відходів на перероблення чи безпечну утилізацію. Серед того, що привозять хмельничани — непотрібні меблі, старі комп’ютери, одяг, взуття, іграшки.. Так само кожен може сюди прийти і взяти необхідне. Цією можливістю частенько користуються творчі люди, що використовують речі для втілення своїх ідей, волонтери й особливо ВПО, які не в змозі купити нові меблі, одяг, взуття і начиння для дому.

Велетенський контейнер — для збору бляшанок.

— Бляшанки волонтери використовують для того, щоб робити окопні свічки, — розповідає співробітниця підприємства Світлана Каритун, що люб’язно проводить для нас екскурсію.

Якщо ж говорити про цифри, то за рік роботи хмельничани привезли на дільницю самостійного сортування сміття 1350 кг меблів, 37000 кг будівельних і 3000 кг «зелених» відходів, 10600 кг одягу, близько 4000 кг побутової техніки, 4500 кг паперу, 380 кг ПЕТу, 850 кг поліетилену, 8500 кг скла, 580 кг комбінованих упаковок, 2500 кг металу.

Окрім того, по місту їздить екобус, який збирає небезпечні відходи: батарейки та акумулятори, ртутні термометри, медикаменти, люмінесцентні та енергоощадні лампи.

Завдяки цій спільній роботі влади і мешканців відходи не потрапляють у довкілля.

У місті повсюди стоять окремі контейнери для збирання пластику і скла, які поставили підприєм-ці й самі їх обслуговують.

Загалом, сміття — вигідна штука.

Шкода, що в Одесі сміттям цікавляться переважно безхатченки, які його самостійно сортують, здають і заробляють на ньому. Шкода, бо це небезпечно для нас з вами. Адже пляшка, що потрапила зі смітника на Привоз до молочниці, а далі на стіл споживача — це бомба сповільненої дії.

На жаль, в Одесі не переймаються проблемою поводження з відходами так комплексно, як у Хмельницькому. А шкода…