Серед азовського степу, мов на долоні, височіє кам’яний пагорб. У його гротах є безліч наскельних малюнків стародавніх людей, які проживали та кочували українським степом тисячоліття тому. Камені лежать один на одному на піщаній подушці, що відблискує золотом від променів сонця.

Це місце — неподалік Мелітополя, що на Запоріжжі. А називається воно Кам’яною Могилою або Шу Шун, що в перекладі з мови шумерів означає «Рука Цариці» (напис був накреслений великими, до одного метра заввишки, знаками на одній із плит Камяної Могили). Пам’ятка геології та археології світового значення.

Кам’яна Могила — єдине місце, де на малій площі зосереджена велика кількість малюнків, датованих широким історичним діапазоном — від пізнього палеоліту до Середньовіччя (20—16 тисячоліття до н.е. — ХІ—ХІІІ століття н. е). Для древніх мешканців приазовських та причорноморських степів вона була святилищем. Також це місце було Світовою горою, на кшталт гори Олімп.

За наскельними малюнками Кам’яної Могили вчені простежують багато аналогій з малюнками відомих об’єктів Італії, Іспанії, Азербайджану, Казахстану, Швеції, Норвегії та ін. Варто відвідати музей «Первісного мистецтва Кам’яної Могили» на території заповідника, який має унікальну колекцію експонатів.

Окрім науково-історичного значення багато людей, які відвідали святилище, вважають його «місцем сили». Дехто приїздив сюди, аби загадати бажання, отримати зцілення чи заряд позитивної енергії. Не обходять це місце й уфологи, біоенергетики, язичники та представники різних енергетичних практик. У 1995 році Кам’яну Могилу відвідав один із найвищих тибетських лам із Непалу лінії Карма Каг’ю — Рінпоче Лопон Цечу. Нікого це не дивує, адже люди проводили тут релігійні обряди та жертвоприношення ще 20 тисяч років тому.

Перші дослідники Кам’яної Могили зійшлися у тім, що вона є своєрідною моделлю Світу. Це храм, який об’єднує три світи — небесний, земний та підземний. Під час дослідження цього об’єкта засновник і перший директор музею Борис Михайлов побачив багато аналогій різноманітних сюжетів з відомою на весь світ Ріґведою: дракон Врітра, зображення людських рук і стоп, коні й собаки, Дерево Життя тощо.

Це одне з тих місць, де можна сповна відчути себе пов’язаним зі світом, у якому ми живемо. Два роки тому мені поталанило відвідати «колиску цивілізації», котра приховує безліч загадок і водночас — відповіді на них.

Вілен ІВИС, зберігач фонду Великомихайлівського історико-краєзнавчого музею, військовослужбовець ЗСУ.