Всесвітній економічний форум, який проходить цього тижня у швейцарському Давосі, — наочний доказ того, що відомі пророки на кшталт Френсіса Фукуями поспішили з висновками про кінець історії та торжество ліберальної моделі глобальної економіки. Більшість слів із гарних пророцтв тепер треба брати в лапки або не вживати взагалі. Насамперед, це слова «всесвітня» та «глобальна», які до лібералізму у будь-якій формі прямого стосунку не мають.

Торговельні війни у розколотому світі

У розколотому, як тепер кажуть — фрагментованому, світі вирують торговельні війни. Сьогодні важче з’ясувати, що об’єднує співтовариство адептів «вільної торгівлі» та вільного переміщення капіталів, ніж те, що їх роз’єднує. По швах розповзаються вже досягнуті й ретельно відредаговані довгострокові угоди. Такі, як добре відома нам Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Коли східноєвропейські сусіди України (всупереч духу та букві документа) вимагають відновлення квот та мит для експорту з нашої країни продовольчих продуктів. І з цією метою блокують для фур переїзд кордонів.

Припустимо, подібні непорозуміння — винятки. Але кількість блокад на морських та сухопутних кордонах з кожним днем зростає. І зумовлені вони не тільки торговельними дисбалансами і не тільки економічними санкціями великих держав, запровадженими проти агресорів. За допомогою сучасної зброї невелике угруповання зразка хуситів із Ємену здатне заблокувати рух танкерів у Червоному морі та завдати величезної шкоди судноплавству у міжнародних водах. При цьому в розколотому світі завжди знайдуться захисники такого беззаконня. А то й охочі із таких держав, як Іран, узяти участь в актах розбою. Причому є лише два виходи із ситуації. Воювати до перемоги або вдавати, що нічого надзвичайного не відбувається. І торгувати, як завжди торгували.

Дискусії на Всесвітньому економічному форумі 2024 року в Давосі доводять, що бізнесмени й міжнародні інвестори віддають перевагу мирному шляху вирішення торговельних проблем, хоча й усвідомлюють нереальність такого підходу. Забезпечення безпеки торговельних шляхів передбачає їх захист, включаючи військовий компонент.

Перед початком форуму саме цьому була присвячена четверта зустріч радників з безпеки глав 81 країни, де, з-поміж іншого, йшлося і про українську формулу миру. На зустрічі був присутній і фактично її очолював голова Офісу Президента України Андрій Єрмак. Головної мети досяг. Війна в Україні повернулася до порядку денного форуму, а Швейцарія пообіцяла своє сприяння в організації всесвітньої зустрічі лідерів держав щодо українського питання. Це великий дипломатичний успіх. Володимирові Зеленському, який прибув до Давоса, доведеться лише закріпити цей успіх зустрічами з колегами і постаратися не роздратувати їх необґрунтованими претензіями.

Є надія, що під час перемовин з Анджеєм Дудою вдасться переконати президента Польщі допомогти новим міністрам усунути прикордонні конфлікти та зняти блокади для українських перевізників. Найімовірніше, Зеленський і Єрмак досягнуть у Давосі і зняття обмежень на постачання в Україну деяких типів озброєнь із країн ЄС. Хоча ця тема окрема і про результати ми дізнаємося не одразу.

Українське питания у Давосі не головне

Спроби вітчизняних експертів довести, що українське питання на Всесвітньому економічному форумі посіло центральне місце, у тих, хто стежить за подіями, викликають, м’яко кажучи, посмішку. У Давосі не було представників держав, без яких механізми вільної, напіввільної та невільної торгівлі не працюють. І мова не про росію, країну, яка сама відрізала себе від світової цивілізації. Мова не про Китайську Народну Республіку, яка будує ринок із комуністичним обличчям та з концтаборами. Мова не про Туреччину, ображену на те, що її десятиліттями тримають на порозі, але не пускають у ЄС.

Ідеться про більшість країн «глобального Півдня», яким існування «золотого мільярда людства» — як кістка в горлі. Глобальний ринок вони розуміють як базар, звідки, продаючи «криваві алмази» та інші копалини, можна отримувати сучасну зброю. А цією зброєю знищуватимуть проклятих імперіалістів та їхніх поплічників. Включаючи прокляту Україну та проклятий Ізраїль.

На Всесвітньому економічному форумі в Давосі деякі з лідерів цих країн були присутніми та брали участь у дискусіях. Але цікавили їх не «свободи», а інвестиції великих західних компаній, здатні оживити економіку. Інформація про ці інвестиції — суто конфіденційна. Та, судячи з усього, сукупні цифри вкладень на порядок вищі за ту допомогу, яку отримала Україна за всі роки війни. Іншими словами, воювати руками українців проклятим імперіалістам поки що вигідно. Хоча є ризик, що у разі поразки України від росії вигода обернеться великою кров’ю тих, хто думає про вигоду. Тобто відмова від постачання Україні далекобійних високотехнологічних ракет «Таурус» призведе до появи путінських головорізів на вулицях Берліна. А канцлеру Шольцу та його уряду доведеться ховатися у берлінському метро.

І «на закуску» огляду слід сказати про позицію представників країни, без якої не можна уявити економіку планети. Про США, певна річ. Якщо хтось чекав на появу в Давосі президента Байдена, він помилився. Але й без нього на форумі тісно від американців. На доповнення до величезної делегації туди прибуде держсекретар Ентоні Блінкен, а радник з національної безпеки Білого дому Джейк Салліван уже давно на швейцарській землі. Саме він, за чутками, передав із рук в руки Президентові України Володимиру Зеленському спеціальне послання шефа.

У посланні йдеться про план воєнної кампанії 2024 року. А саме про перехід України від наступу до оборони. З невідомої причини слово «план» має значення для американських друзів. Таке ж, як для народної депутатки Мар’яни Безуглої. Зважаючи на відсутність плану війни, вона нещодавно завимагала звільнити кількох українських генералів. Невже за порадою Байдена? Якщо так, то вгадала. Нема плану — нема війни. Дискусія закінчена. Крапка.

Слава Україні!

PS. І все ж, китайці прилетіли в Давос. Заганяти свою державу в ізоляцію, як це робить московія, ці прагматики не хочуть і не можуть.

Л.З.