|
Одеські поети — про Шевченка
07.03.2024 / Газета: Вечерняя Одесса / № 19-20(11363-11364) / Тираж: 10407
Борис Нечерда (1939—1998) Слово про Бунтаря В буття панів, у бунт холопів, в прадавні сльози та віки — немов у воду ехолоти, свої занурюю думки. Робота чорна і вогненна пече. Але зате щораз мені дарується збагнення зачаття доброго добра. І несподівана, як спалах вікна в нічній самотині, Шевченкова казенна спальня нараз одкриється мені. Надії вижити — мізерні. І він втікає від карет, І під грядущі світлі зерна планету згорблену оре. «А цоб-цабе, мій сивий воле, спіши, поезіє. Адже угледів нас державний ворог — побіг додому за ножем. Спіши, спіши! Так буде завше. Твори свій гнів, як мед — бджола...» І німбом мученика зашморг торкнувсь могутнього чола. Овва! – не зашморговано слова! І цар помацує височок: не спиться... Спокій обмине. І він від ласки їх височеств навшпиньки чеше в кабінет. Скандал! — об сходи торохкоче, важкий, аж виляски скавчать! По кольоровій теракоті, повз темне олово свічад — цар! Так що ж сірому укололо? Від сну до ранку відцуравсь І, вп’явши пальці у корону, читає — чорний! — «Кобзаря». За всіх часів, за всіх імперій, відколи крутиться земля,— як власний вирок на папері, тиран читає «Кобзаря». Віталій Березінський (1937—2009) Арешт Шевченка А небо весни — як живе! Дніпрові милуються води. До берега він допливе поромом своєї свободи. Спіткнеться об схили Дніпра життя, молоде і нестримне. Якась косоока мара у формі жандарма зустріне. Душа не уникне ярма. Як зашморг, давитиме окрик. Всміхнеться поет: — Недарма терпіть я не міг косооких. Нащо передбачувань хист послав йому бог, як мороку? Ще буде і Франко-фашист коситись на Гарсіа Лорку. Спадковості злої секрет тиранам носить, як отруту. І косо бандит Піночет погляне на Пабло Неруду. О генії духу, невже одвічна судилась вам драма? І тільки за те, що на все завжди ви дивилися прямо? Григорій Зленко (1934—2015) * * * Шалений гнів, любові щедрий дар, Дніпровий гомін і калини кетяг, І кобзи спів, і серце в вільнім леті — Усе зійшлось у книзі цій «Кобзар», Тут гайдамаки кличуть на пожар Й цареві згин півні вістують треті. Козак пильнує в степовім секреті, І стан тополі здійняли до хмар. Судились книзі не роки — віки. З його легкої й мудрої руки Вона над світом незупинно лине. Як знак добра і слави воднораз, Та книга, що подарував Тарас, — Велика книга сина України. Надія Мовчан-Карпусь Нар. 1944 р. Світові — Кобзаря Скресла Берегиня. Льоду діаманти Радісно світились у руці святій. У щасливих муках народила мати Сина й охрестила у Дніпрі-воді. «Що чека на тебе? Хоч благеньку кладку Через річку долі кине хто тобі, Мій маленький синку, любе ластів’ятко?» — Крапало дощами в березневий сніг. Матір-Україно! Піднялись вітрила. Мов зоря знамення зігріва серця. Світові княгиня дарувала сина — Генія, Пророка, Світу — Кобзаря!.. Скресла Берегиня. Плюскається пісня — Волею волає з-під важких крижин: «Встаньте, українці, поки не запізно! Встаньте, як Шевченко — Батько наш і Син. Євген Бандуренко (1919—1972) Люди говорили Як умру, то поховайте Мене на могилі... Т. Г. Шевченко Поховали... Тільки ж чув я — Люди говорили — Ніби з мертвих він воскреснув, Ніби встав з могили. Ковалем зробився ніби, Став мечі кувати 3 кайданів, що встигли люди Вже давно порвати. Ой, кував він, ой, кував він. Примовляв словами, Як козацьке славне військо Билось з ворогами. А коли вкраїнську землю Німці полонили, Гнівно вдарив по кувадлу З усієї сили. І людей почав скликати Темними ночами. І на бій благословляти, Наділять мечами. Закликав він з ворогами Битись до загину, З-під фашистів визволяти Рідну Україну. Україно, Україно, Дорогі могили!.. Наші люди волелюбні Правду говорили. Валентин Мороз (1938—2017) Старі дерева Коли ішов Шевченко, ще здаля Його усі дерева пізнавали. І він торкав руками їм гілля, І тихе щось уста його шептали. Про що були оті його слова, Ніхто вже не дізнається ніколи. І тільки пам’ять у дерев жива, Хоча й вона стирається поволі. І в багатьох місцях — стоять пеньки, І видно в зрізі, наче на долоні, Якраз оті, Шевченкові роки, Що широко одклались в їхнім лоні. Старі дерева — доля їх така — Уже і розучились говорити... Та сниться їм Шевченкова рука І голос, що один-єдиний в світі... Станіслав Стриженюк Нар. І931 р. Каспійський етюд Бунтує розгніваний Каспій, І сняться Тарасу крізь стогін Дніпровські пороги і наспів Сліпих кобзарів край дороги. Від сонця хмарина займеться Понад голубим небокраєм, І знову Тарасу здається. Що Умань шляхетська палає. І знову збентежені думи Стривожать поетові душу, Вогнем вітровим Каракуми Зволожені очі осушать... Підступним законом держави За серце, що бунтом палає, Орел його царський двоглавий, Немов Прометея, карає. А море бунтує й сміється, Пророчить в часи вечорові: Орел з нерозкутого серця Не вип’є бунтарської крові. Петро Осадчук Тарасова мати Мати поета Катерина Якимівна Шевченко похована в саду, поряд а хатою, в якій виростав малий Тарас. Зоря Кобзарева нам буде сіяти, Допоки квітує земля. Поетова мати, Тарасова мати До нас промовляє здаля. — Мене поховайте в саду, біля хати, Не хочу далеких світів, Весною,— казала засмучена мати,— Почую дітей і хрущів. Нам дивиться в очі Тарасова мати, Немовби говорить вона,— Не можна нікому про те забувати: Земля, як і мати, одна. Шанує Тараса велика родина, Вітання лунають здаля. За сина радіє нова Україна, Тарасова мати-земля. Вона пам’ятає, кого народила, Безсмертна в краю кобзарів,— Земля — його пам’ять, земля — його сила і мати навіки-віків. Надія Щербань (1937—1977) У меморіальному будиночку Т.Г. Шевченка Спустився на землю задумливий вечір, В терновій хустині зелена гора. Заходжу в будинок... Шевченкові речі. Сорочка, яку дарувала сестра. І фарби, стьмянілі від сонця й від часу. І пензель. Картини на стінах висять. Два крісла стареньких. В них часто Тарасу Доводилось «Думи» подовгу співать. Надворі журливо шумить яворина. Частішає серця гаряче биття... Чи марю, чи бачу: біжить Катерина, Лишивши під тином маленьке дитя... І журно німію в неясній тривозі. Здається, що я дочекаюсь цей раз: Відкривши кімнату, на світлім порозі Всміхнеться до мене великий Тарас. Стою я і мрію. І серцем сумую. В будиночку тихо, як, може, ніде. І в душу слова Кобзареві карбую, Що поруч із нами безсмертний іде. Дмитро Шупта (Нар. 1938) Хода Допоки мелють планетарні жорна, Здригається тьма Всесвіту німа, Поезія Шевченка неповторна — Без неї нас у Всесвіті нема. Планету будять віщі звуки горна. Скрипуча вісь орбіту їй трима. Хода Шевченка світом непоборна — І з нею ми у світі недарма. Вона — у бронзі, в мармурі, в граніті Зневажила брязк золотих монет. Схиляються вожді і посполиті — Хода його не визнає тенет. Хай котить хвилі час несамовиті, Супроти хвиль завжди іде поет. Анатолій Глущак (Нар. 1940 р.) Така пора. Хисткий рубіж Затято захищає мова: І святотатство, і грабіж в Соборі слова. Тож прокляне нас білий світ, Накличе долю окаянну, — Якщо Шевченків «Заповіт» В непам’ять кане… Автор: -
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.012 |