У 27 країнах, які входять до Європейського Союзу, 6–9 червня пройшли вибори до Європарламенту. І хоча головна ознака цих виборів — відчутний успіх правих популістів, схоже, за попередніми результатами, вже стає зрозуміло, що у цій інституції таки збережеться проукраїнська більшість: три найбільші політичні групи залишаються незмінними і разом отримають 403 мандати із 720 у новому скликанні ЄП.

Переможниця виборів — правоцентристська Європейська народна партія (European People’s Party), очільницею якої є Урсула фон дер Ляєн, — отримує 185 місць. На другій позиції — Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D), який здобуває 137 мандатів. На третьому — об’єднання лібералів «Оновлюючи Європу» (Renew Europe) — 79.

Далі йде група Європейських консерваторів і реформістів (ECR), до якої належать «Італійські брати» Джорджії Мелоні, польська партія «Право і справедливість» (PiS), Шведські демократи та іспанська партія «Вокс» — 73 мандати. У правих націоналістів — об’єднання «Ідентичність і демократія» (ID) Марін Ле Пен — 58 місць. «Альтернатива для Німеччини» — 45 місць. Зелені/Європейський вільний альянс (Greens/EFA) — 52, ліві — 36, інші — 53 місця.

Отже, саме за таких «розкладів» житиме наступні п’ять років Європарламент. Утім, у контексті збереження ниніш-нього рівня єдності в підтримці України важливо не лише це, а й те, чи залишиться головою Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, хто саме обійме інші ключові посади в Євросоюзі — очіль-ника Європейської Ради, головного дипломата та відповідального за оборону. А ще — не менш хвилюючою виглядає ситуація з правішанням окремих країн ЄС, зокрема Франції та Німеччини, де ультраправі сили показали дуже непогані результати, а то й взагалі розгромні.

Без паніки

Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко в коментарі «Укрінформу» зазначив, що результат виборів до Європарламенту для України загалом позитивний: «Якщо коротко, то я залишаюся оптимістом. Вибори до ЄП підтвердили, що три провідні центристські партії — народники, ліберали та соціалісти — зберегли свої позиції і матимуть явну більшість. І це для нас добрий знак».

Особливо, якщо згадати те, під якими гаслами проходила передвиборна кампанія згаданих політсил. «Євроцентризм, підтримка України та протидія кремлівській агресії. Таким чином, якщо нова більшість у Європарламенті сформується під такими гаслами, це означатиме відсутність негативних наслідків для України», — стверджує дипломат.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко також вважає, що прямого і негативного впливу результатів цих виборів на рівень і масштаби підтримки України з боку ЄС не буде.

«По-перше, тому, що конкретні рішення про воєнну і фінансову підтримку України, а також щодо євроінтеграції України ухвалюють Єврокомісія і Європейська Рада, а не Європарламент. По-друге, абсолютна (навіть кваліфікована) більшість місць у Європарламенті буде за політичними силами, які підтримують Україну. Рівень єдності ЄС щодо підтримки України залежить не від виборів до Європарламенту, а від національних виборів», — наголосив політолог.

З ними погоджуються й інші наші джерела.

Так, політичний експерт Євген Савісько каже, що «Підтримка нашої країни збережеться, а можливо, навіть зросте».

А це — думка політологині, експертки Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталі Беліцер: «Хоча результати виборів до Європарламенту принесли чимало сюрпризів, головної небезпеки — перемоги ультраправих та євроскептиків — вдалося уникнути: центристи, ліберали й соціал-демократи зберігають більшість. Особливо позитивним для України є високий результат найчисельнішої групи правоцентристської Європейської народної партії, яка підтримує тісні зв’язки з низкою депутатів Верховної Ради, і збереження загальної проукраїнської спрямованості більшістю нового складу Європарламенту».

Експертка звернула увагу й на те, що обнадійливі для України виборчі тренди також проявилися в країнах ЄС, з якими останніми роками були найскладніші відносини. Йдеться про Словаччину та Угорщину.

«У Словаччині партія прем’єр-міністра Роберта Фіцо опинилася на другому місці, поступившись опозиційній «Прогресивній Словаччині»; кілька депутатів були обрані від менших опозиці-йних партій. В Угорщині, хоча Віктор Орбан заявив про перемогу своєї політичної сили, насправді його «Фідес», отримавши 44,5% та 11 мандатів, втратила майже 8 процентних пунктів і 2 мандати, що є найгіршим результатом за всі роки існування цієї партії. При тому нова опозиційна політична сила — партія «Тиса» Петера Мадяра — отримала 29,74% і здобула 7 мандатів», — акцентує політологтня.

А ще — на тлі гучних електоральних провалів коаліцій Олафа Шольца та Емманюеля Макрона (детальніше про це йтиметься нижче) підвищується роль прем’єрки Італії Джорджії Мелоні, чия консервативна партія «Брати Італії» впевнено здобула першість, отримавши 28,9% голосів виборців.

«До того ж в Італії ультраправа партія «Ліга» різко погіршила свої результати порівняно з виборами 2019 року, здобувши 8,5% голосів замість 34,3%, як і популістський «Рух п’яти зірок», який втратив 7 відсотків. Тому можна очікувати продовження, а то й посилення підтримки України з боку Італії й подальший розвиток дружніх двосторонніх відносин», — констатує Наталя Беліцер.

Як бачимо, експерти загалом позитивно оцінюють для нас результати виборів до Європарламенту. З огляду на це додатково цікавимося: наскільки реальною є участь українських партій у наступних виборах до ЄП, які відбудуться через п’ять років — у 2029-у? Одностайної відповіді нема, але й 100% «ні» — ми також не почули.

Володимир Огризко: «Я цілком оптимістично налаштований з цього приводу. Україна дійсно має всі шанси досягти членства в ЄС до 2029 року та взяти участь у наступних виборах до Європарламенту. А з огляду на чисельність населення нашої держави — кількісно Україна буде далеко не останньою країною, представленою в ЄП, і зможе сформувати потужну групу депутатів. Ми повинні чітко поставити собі цю мету, розумі-ючи, звісно, що шлях буде складним, особливо через опір «деяких наших друзів» — членів ЄС, які намагатимуться зробити все для того, аби ми якомога довше тупцювали на місці. Однак, якщо ми будемо діяти рішуче, то починаючи з червня цього року, коли, сподіваюсь, розпочнуться переговори про наш вступ до ЄС, попри спротив Угорщини... думаю, ми реально зможемо пройти цю серйо-зну дистанцію. Я навіть вважаю, що ми зробимо це набагато раніше. Це було б логічним завершенням усього, що відбувається сьогодні. І ми увійдемо до ЄС як країна-переможець».

Володимир Фесенко: «Теоретично це можливо, практично — малоймовірно. Більшість серйо-зних експертів (перш за все в самому ЄС) прогнозує, що ми і Молдова станемо членами ЄС не раніше 2030 року. І це в найкращому випадку. Визначальну роль відіграватиме питання про те, коли і як завершиться війна з росією».

Що ж, цікаво просто й подумати про таку перспективу… Але повернімося до головної теми.

Голос ультраправих

Напередодні виборів до Європарламенту були різні прогнози стосовно того, як пройдуть вибори ультраправі. Одні прогнозували, що вони отримають набагато більше, ніж отримали, і помилилися, інші ж називали цифру дуже близьку до фактичної. Але важливо не це, а те, що загалом представництво ультраправих дещо збільшилося. Втім, наскільки ця група здатна реально вплинути на роботу ЄП, чи існують для нас якісь ризики?

Експерти беруться заспокоювати.

«Приріст дійсно є, але він мінімальний, що відповідно знижує вплив праворадикальних і ліворадикальних партій у парламенті. Адже якщо ці партії складають лише приблизно 1/7 в Європарламенті, то про який вплив взагалі може йтися?» — каже Володимир Огризко.

За його словами, ультраправі можуть влаштовувати якісь галасливі акції та кричати з трибуни, але все це не матиме жодних результатів: «В Європарламенті переважатиме проєвропейська, проукраїнська та антипутінська більшість, а відтак зусилля радикалів не матимуть практичних наслідків».

Так само вважає Володимир Фесенко: «На виборах до Європарламенту ультраправі взяли приблизно стільки, скільки їм і прогнозували серйозні експерти, а не любителі інформаційно-політичного хайпу. Критиків допомоги Україні в Європарламенті стане більше, і їх голос може бути відчутний, але вони все одно будуть в явній меншості і не зможуть суттєво впливати на рішення Європарламенту».

І все ж, в окремих європейських країнах спостерігається певне зростання підтримки ультраправих, і це не можна ігнорувати.

«Скоріше, це є негативом. Але не варто впадати у крайнощі. Наприклад, в Італії, де уряд вважають правопопулістським, підтримка України є очевидною та ефективною, хоча не завжди за всіма параметрами, які ми хотіли б. Позиція прем’єр-міністерки Мелоні чітко проукраїнська», — наголошує Володимир Огризко.

У Франції та Німеччині складніше. У першій — «Відродження» Макрона отримало лише 15%, натомість перемогу із 32% святкувало ультраправе «Національне об’єднання» Марін ле Пен. У другій — партія Шольца — Соці-ал-демократична партія Німеччини (СДПН) — набрала 14% голосів, посівши лише третє місце. Друге — в ультраправої «Альтернативи для Німеччини» (АдН), яка здобула 16,5%. Перше — за правоцентристським Християнсько-демократичним союзом (ХДС) та Християнсько-соціальним союзом (ХСС), які разом набрали 29,5%.

І якщо уряд ФРН відкинув ідею дострокових виборів до Бундестагу, то у Франції президент Макрон дострокові вибори до Національної асамблеї — нижньої палати парламенту — оголосив. Перший тур відбудеться уже 30 червня, а другий — 7 липня.

Але, за словами пана Огризка, перемога «Національного об’єднання» аж ніяк не гарантована. Система виборів, за якою обирається Національна асамблея, — двотурова мажоритарна. У Франції вона завжди грає проти ультраправих кандидатів: «Традиційно французькі виборці у другому турі об’єднуються навколо будь-якого поміркованого кандидата — аби тільки не виграв праворадикал».

На двотуровій системі парламентських виборів у Франції акцентує й Володимир Фесенко: «Саме тому їх Макрон і призначив. Він хоче зараз об’єднати різні помірковані сили у Франції, щоб Національний фронт програв на парламентських виборах. Макрон хоче зіграти на побоюваннях значної частини французів, що Національний фронт може пройти до влади, і консолідуватиме цю електоральну більшість проти кандидатів від НФ у другому турі. Проте, з високою вірогідністю можна прогнозувати, що Національний фронт помітно розширить своє представництво в Національних зборах Франції, а от партія Макрона своє представництво в нижній палаті французького парламенту, навпаки, суттєво зменшить. Майбутня парламентська більшість у Франції буде коаліційною, яка з високою вірогідністю зберігатиме підтримку України».

Але це ще не все. Володимир Огризко закликає не забувати, що Франція — це насамперед президентська республіка.

«Питання безпеки та зовнішньої політики — виключно в компетенції президента Франції. Тож, доки Еммануель Макрон утримує свою нинішню позицію, нам не варто надмірно перейматися тим, хто стане прем’єр-міністром. Хоча це важлива полі-тична фігура, останнім часом ми не часто про нього чуємо — каже дипломат. — Тож не варто перебільшувати значення успіху ультраправих у Франції, та й у Німеччині також. Це може дещо ускладнити політичну атмосферу в цих країнах, але не змінить основні принципи центризму, на яких базуються обидві держави. У Німеччині АдН дещо підросла, що є неприємною тенденцією, оскільки це промосковська, антиєвропейська та антиукраїнська партія. Зате інші партії вже заявили, що не дозволять їй увійти до коаліції. Навіть якщо на наступних виборах АдН набере до 30%, вона не буде при владі. Аналізуючи ці дві найпотужніші європейські країни, не можна зробити висновок, що сталося щось непоправне, що може змінити їхню проєвропейськість. А відтак проукраїнськість та антиросійськість. І Франція, і Німеччина явно підтримують курс України на вступ до Європейського Союзу, і в цьому плані навряд чи щось зміниться».

Шанси Урсули фон дер Ляєн

Водночас не менш важливим залишається питання, хто очолить Європейську Раду (поки що це Шарль Мішель), стане головним дипломатом (Жозеп Боррель) та відповідальним за оборону (нова посада).

«Урсула фон дер Ляєн залишається головним фаворитом на посаду керівника Єврокомісії, зокрема і тому, що її партія перемогла на виборах до Європарламенту. Але ключову роль у кадрових призначеннях у ЄС відіграватиме Європейська Рада, а не Європарламент», — коментує Володимир Огризко.

Європарламент лише затверджуватиме кандидатуру, яку запропонує Європейська Рада.

«Серед потенційних кандидатів на посаду очільника Єврокомісії, а конкурентів пані Урсули, найбільш потужною виглядає кандидатура Маріо Драгі, колишнього прем’єр-міністра Італії і колишнього голови Європейського Центробанку, — каже полі-толог. — Втім, я б не поспішав зараз з прогнозуванням конкретних кандидатур на ключові посади в ЄС. Це будуть визначати не вибори до Європарламенту, а баланс сил та інтересів в Європейській Раді, можливість певних компромісів з кадрових питань. Тому можливі сюрпризи».

Політологиня Наталя Беліцер вважає, що збереження Урсулою фон дер Ляєн посади глави Єврокомісії залежить від формування альянсів і налагодження співпраці різноспрямованих груп.

І ще акцент від Володимира Огризка: «Щось прогнозувати зараз — це як гадати на кавовій гущі. Як відомо, на найвищому європейському рівні існують певні міжособистісні суперечки. Проте не варто занурюватися в аналіз, хто правий, хто винен і хто займе яку посаду. Загалом в Урсули фон дер Ляєн є дуже непогані шанси зберегти свою посаду. Чи це станеться? Подивимося. Вибори відбудуться в липні».

Щодо інших ключових фігур європейської політики, то, вважає дипломат, зміни точно будуть: «Є очевидна потреба в оновленні, особливо в контексті європейської дипломатії. Важливо, що незалежно від того, хто займе керівні посади, вони залишаться прихильниками євроцентризму, підтримки України і протидії москві».

На посаду очільника з питань оборони претендує Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі.

«Це був би позитивний вибір, оскільки країни Східної Європи повинні бути краще представлені в цих органах», — каже пан Огризко.

Також він сподівається, що деякі єврокомісари, які неефективно виконували свої обов’язки, а також часто «вставляли палки в колеса» українській інтеграції, як-от єврокомісар з питань сусідства і розширення Олівер Варгеї (посол Угорщини в Євросоюзі з 2015 року. — Ред.), усе ж залишать свої посади.

«Їх мають замінити компетентніші політики. Загалом, новий склад Єврокомісії має бути більш прихильним щодо інтеграції України до ЄС», — резюмує Володимир Огризко.

Джерело: https://www.ukrinform.ua.