|
Від кого залежить закінчення війни
11.07.2024 / Газета: Чорноморські новини / № 27(22505) / Тираж: 8525
Тиждень розпочався з трагедії. Російська стратегічна крилата ракета частково зруйнувала, частково призвела до непридатності корпуси знаменитої української дитячої лікарні «Охматдит». Загинула лікарка, кілька батьків, постраждали діти. У Києві ворог завдав удару ще по одній лікарні, кількох об’єктах інфраструктури та житлових будинках. Понад чотири десятки загиблих. У той же час рашисти спрямували ракети на ще кілька наших міст. Там також є жертви. Скільки коштує китайський «нейтралітет» Утім, називати акт московського тероризму безпрецедентним — помилка. Безпрецедентним актом державного терору є розв’язана війна проти України. Війна на знищення нашої країни і нашого народу. Війна ведеться за потурання або невтручання (що по суті те саме) багатьох країн та урядів. Називати дружні, недружні та ворожі нам держави нема потреби. Як і політичних лідерів. За десять років війни практично все розкладене по полицях. А з полиці на полицю перескакують рідко. Хоча такі випадки є і є сподівання, що в ситуацію втрутяться країни та лідери, від яких реально залежить закінчення війни. Не секрет, що такі сподівання насамперед пов’язані зі зміною позиції керівництва Китайської Народної Республіки й особисто голови КНР Сі Цзіньпіна. В експертів-міжнародників, на жаль, склалася думка, що політичні лідери «Серединної імперії» закостеніли у понятті про нейтралітет. І, сидячи на горі, чекають, поки річкою внизу не пропливуть трупи ворогів. Якийсь час так, можливо, і було. Але в ситуацію втрутилися спочатку американці, а потім — росіяни. США відчули, нарешті, економічну міць конкурента і пообіцяли дати гідну відповідь. А росіяни понадіялися, що китайців вдасться купити постачанням дешевих енергоносіїв та спогадами про радянську владу. Але путіну для війни проти України терміново знадобилися снаряди і стара техніка. Її придбали задешево у Корейської Народної Республіки, у Кім Чен Ина. От тільки та дешевизна вилізла для москви боком. Спричинила конфлікт буквально на рівному місці. Хтось у Пекіні припустив, що росіяни грубо перекупили клієнта. Комусь здалося, що роздмухано вогнище напруги між КНР та сусідами (Сеулом і Токіо). У будь-якому разі ускладнилася велика мета Сі — захоплення та поглинання Тайваню. Все це можна було б перетерпіти і забути. Якби не звичка кремлівських чекістів збільшувати ставки і переводити стрілки вручну. Операцію організували в рамках ШОС (Шанхайської організації співробітництва), створеної у 2001 році саме для того, щоб об’єднати навколо КНР уламки СРСР у Центральній Азії, готові «працювати з Пекіном». Якийсь час ШОС була зосереджена на вирішенні економічних завдань. На кшталт «один пояс, один шлях», на збільшенні китайського експорту товарів до Європи і на просуванні юаня у міжбанківських розрахунках. Це дратувало росіян, але нічим особливо їм не загрожувало. Однак із початком війни проти України та із запровадженням санкцій проти рф кремль почав використовувати ШОС як прокладку. Що в економіці, що у політиці. У 2017 році в організацію прийняли Індію та Пакистан, а в 2022-у — Іран. Й оголошено про початок прийняття до числа повноправних членів ШОС Білорусі. Нічого шанхайського після цього у складі ШОС не залишилося. Натомість з’явилося багато московського. І не треба думати, що голова Сі з цим змирився. У понеділок, 9 липня, до москви з офіційним візитом прибув прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, очевидний конкурент Сі Цзіньпіна в регіоні та претендент на роль лідера «Глобального Півдня». Індія (яка не приєдналася до санкцій Заходу, але зберігає добрі стосунки зі США) здатна грати для путіна роль прокладки успішніше, ніж ШОС. А це голові КНР очевидно не подобається. І якщо нейтралітет почав шкодити китайцям, то Сі може пожертвувати нейтралітетом. Знову саміт. Знову історичний Віктор Орбан, який у кожній бочці — чіп, за чутками, вирішив скористатися статусом тимчасового голови Євроради. Під час візиту до Пекіна минулого тижня він спробував з’ясувати, як можна ситуацію «розрулити» і виступити у ролі миротворця. Виявилося — поки що ніяк. Ніяк у Києві і ніяк у москві. Скоріш за все, ніяк й у Вашингтоні, де 9—11 липня проходив ювілейний — 75-й — саміт НАТО. У цьому зібранні розчаровані будуть усі. Політика колишнього генсека Столтенберга, підтримана Байденом (протидія ескалації бойових дій в Україні), виявилася провальною. Наскільки ефективною буде політика нового генерального секретаря НАТО Рютте — не знає ніхто. Але, схоже, нічого нового «майстер компромісу» з Нідерландів не запропонує. А якщо запропонує, чекатиме на результати президентських виборів у США. За рік після саміту НАТО у Вільнюсі у 32 країнах-членах Північноатлантичного альянсу багато що змінилося. Не змінилася лише позиція щодо прийняття в організацію України. Там, як пам’ятаєте, потрібен консенсус. А єдиної думки про те, чи приймати в НАТО країну, яка воює, зараз нема. І навряд чи буде. Делегація України на чолі з президентом Зеленським на ювілейному саміті НАТО — серед запрошених гостей. Володимир Олександрович особисто почує від Рютте, Байдена і всіх, з ким зустрінеться «на полях саміту», чергову порцію закликів, сигналів та запевнень. А як закуску до гіркої пігулки (в Альянс вступити вам не світить) отримає від партнерів оборонну зброю, включаючи системи ППО «Петріот». І ракети з побажанням не стріляти по території, яку ворог вважає своєю. Знову ж таки, за чутками, застарілі системи ППО знімають з озброєння американської армії, європейських країн та Ізраїлю. Їх утилізація — складний і дорогий процес. Набагато дешевше передати залізо разом із ракетами Україні. Але заважає ескалація та ставлення наших друзів до такої передачі. У Франції й у Великій Британії пройшли парламентські вибори. Хто знає, як новопризначені уряди цих країн визначатимуться щодо українського питання. На словах підтримати нас готові всі. А насправді? Не завжди я згоден зі словами більшості експертів, але думка, що кінець війні в Україні покладе дзвінок Сі до москви, здається реальним виходом зі становища. Утім, саміт НАТО у Вашингтоні ще не завершився. Чекаємо на сюрпризи. Слава Україні! Автор: Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ
|
Пошук:
Роман Сирінський
Стаття присвячена аналізу ленінської національної політики та розвінчанню як радянського міфу про її кардинальну відмінність від практик, які мали місце в національній політиці СРСР постленінського періоду, так і міфологем сучасної російської пропаганди, яка вслід за своїм диктатором часто твердить про «створення» України Леніним та більшовиками.
За сприяння кіберполіції України, компанії Binance, Харківського національного університету внутрішніх справ та ГО «Брама» незабаром стартує національний конкурс для студентів CYBER SECURITY CAMP. Метою заходу є підвищення обізнаності молоді в питаннях цифрової безпеки, протидії онлайн-загрозам та навичок у сфері кібербезпеки.
Останні моніторинги:
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.012 |