|
Між любов’ю і коханням
18.07.2024 / Газета: Чорноморські новини / № 28(22506) / Тираж: 8525
Нотатки про оперну виставу Позаминулої неділі, 7 липня, Одеська опера завершила свій 24-й театральний сезон. Ми знову побачили легендарну «Аїду», насолодилися прекрасною музикою Джузеппе Верді. Хтось, можливо, скаже: оперу не дивляться, а слухають. Так, безперечно. Але є опери, які захоплюють уяву ще й своїми декораціями, вбранням персонажів, балетом, а рівно ж — постановочними елементами… Й усе це, звісно, про «Аїду». А дехто, певне, зауважить: чи не запізно говорити про виставу майже через два тижні? Так, життя швидко рухається уперед. Та все ж радіти святу, довго пам’ятати про нього — це також те, що допомагає нам у ці непрості дні…Ми знову, забувши на якусь часинку про очікування новин, про тривоги та власні проблеми, занурилися у глибінь душевних переживань юної Аїди (її роль виконувала солістка Ганна Літвінова), полонянки єгипетського фараона й доньки ефіопського царя, пристрасно закоханої у воєначальника єгипетського війська Радамеса (запрошений соліст із Дніпро-опери Роман Коренцвіт), чиє військо розбило ефіопську армію й полонило її батька. Та про сюжет не будемо, він відомий. Спекота дня не спадала навіть під вечір. А проте, люди йшли і йшли до театру зусібіч, у гарних вирядах, радісні, безтурботні. Відтак цілковито виповнена зала обіцяла, як це завше буває в опері, видовищне свято кохання. І воно відбулося, повністю й безоглядно захопивши глядачів. Є дні, заповнені турботами, очікуваннями, тривогами… І є дні — для свята, бо без цього неможливо, бо інакше приходять утома та байдужість, зникають кудись душевні сили, людина починає відчувати якусь ніби порожнечу. А ми мусимо бути сильними, упевненими в собі, вміти радіти і вміти сумувати — не до безнадії, і вчасно виходити з печалі. Як ото рани заживають на живому тілі. Течиво життя не припиняється ні на мить. Хто любить оперу, той любить «Аїду». Можна щоразу приходити на цю виставу, зачаровуватись голосами солістів — майже щоразу інших, захоплено аплодувати балету. Але нікуди не дітися від сюжету, який 150 років тому так полонив композитора, що він одразу взявся за написання музики і за чотири місяці створив свою оперу. Тим поставивши дилему: чи можливе життя між любов’ю до батьківщини та коханням до її ворога? Аїда зі старовинної легенди, записаної на вічному папірусі, дочка царя й полонянка єгипетського фараона, пристрасно й безоглядно любить Радамеса, чиє військо зруйнувало її батьківщину та полонило батька. Неможливість такого співіснування переживали того вечора глядачі, й тому зала то затихала єдиним подихом, а то відповідала шаленими оплесками. Тому що лишень ці дві речі, два цих почуття — любов та кохання — дають душі безсмертя: любов до батьківщини і справжнє, пристрасне кохання, глибоке, беззастережне. Кохання обирає нас, ми ж обираємо — любов. Вона з нами, скільки живемо ми, зчаста визначаючи наш життєвий шлях. І це далеко не одне й те саме. Хоч і близько часом одне від одного. Аїда не стоїть перед вибором. Для неї любов до батьківщини безсумнівна, це як дихати, ходити, вона не замислюється над цим. Кохання її — глибоке й беззастережне, воно захопило її всю до останку. Тут нема місця тверезому розмислу. Вона пропонує коханому тікати в її рідну Ефіопію, де її батько готує сили спротиву, і він вже погоджується, якби не підслухана їхня розмова. Присуд жорстокий: замурувати живцем. Аїда таємно проникла до підземелля, щоби вмерти разом з коханим. Інакший фінал у цій ситуації неможливий. Пристрасті на сцені вирують від початку і до кінці опери, це прекрасний гімн коханню. Легендарній «Аїді» — понад 150 років. Проте сюжет цей завжди актуальний, бо в основі його — вічні людські цінності: кохання і патріотизм. Кохання в цьому сюжеті не сумісне з глибоким почуттям патріотизму, на цьому ще раз варто наголосити, Аїда має загинути. Разом зі своїм коханням. А все інше в цій опері — вічна музика Джузеппе Верді, величаві декорації, чудесний балет. І на цьому тлі — прекрасні голоси солістів. Можна не розуміти мову, не читати стрічку перекладу — ці голоси доносять до нас найтонші нюанси переживань персонажів. Переживань, що ошляхетнюють та збагачують наші душі. Автор: Роман КРАКАЛІЯ
|
Пошук:
Роман Сирінський
Стаття присвячена аналізу ленінської національної політики та розвінчанню як радянського міфу про її кардинальну відмінність від практик, які мали місце в національній політиці СРСР постленінського періоду, так і міфологем сучасної російської пропаганди, яка вслід за своїм диктатором часто твердить про «створення» України Леніним та більшовиками.
За сприяння кіберполіції України, компанії Binance, Харківського національного університету внутрішніх справ та ГО «Брама» незабаром стартує національний конкурс для студентів CYBER SECURITY CAMP. Метою заходу є підвищення обізнаності молоді в питаннях цифрової безпеки, протидії онлайн-загрозам та навичок у сфері кібербезпеки.
Останні моніторинги:
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 10.10.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.011 |