Світ влаштований так, що закони природи насправді є законами математики. Саме сучасна математика стала інструментом, який дозволяє описати і зрозуміти світ. Найкраще було б сказати так: «Математика є мовою природи». Характерною ознакою математики як мови є її лаконічність, тобто висока інформаційна ємність математичних записів. Найфундаментальніші закони природи вдається записати за допомогою невеликої кількості математичних символів. Для запису головного закону, що описує механічний рух макроскопічних сил (другий закон Ньютона), достатньо трьох літер латинської абетки і символу рівності.

Так було не завжди. Тисячі років тому, коли в Давньому Шумері зародилася математика, математичні вирази записувалися словами. Певна річ, що виконувати перетворення у таких виразах, записувати і розв’язувати навіть найпростіші рівняння було надзвичайно складно. Інформаційна ємність таких математичних записів була вкрай низькою. Це гальмувало розвиток не лише математики, а й інтелектуальний прогрес людства.

Так тривало тисячі років. Лише у XVI і XVII століттях два видатні французи здійснили справжню революцію у математиці. Це були Франсуа Вієт (1540 — 1603) і Рене Декарт (1596 — 1650). Саме вони запровадили сучасну алгебраїчну символіку для позначення коефіцієнтів алгебраїчних рівнянь, змінних у них і сам знак рівності. Це на порядки підвищило інформаційну ємність математичних записів і швидкодію людського розуму в осягненні математичних законів та алгоритмів. Від цих видатних французів і почався стрімкий прогрес математики як науки і як бази для формулювання основних законів природи.

У ті століття саме Франція була інтелектуальним і культурним лідером Європи та світу. Представники еліти всіх європейських країн розмовляли французькою мовою, одягалися подібно до французів, дивилися на світ французькими очима. Кінець цій культурній світовій монополії французів поклала так звана Велика французька революція. Почалося полювання на освічених людей та їх знищення. Вперше у новітній історії Європи чернь, керована дітьми диявола, правила бал такого масштабу. Культурному лідерству Франції було покладено край.

Перед тим діти диявола знищили беззаперечного лідера цивілізованого світу — Іспанську імперію. Але після Франції, хоча вона й надалі залишалася інтелектуально розвиненою країною, оскільки надто великим був її початковий інтелектуальний капітал, лідерство у сфері науки й техніки перейшло до Німеччини і Великої Британії. З їх лідерством революції не впоралися. Потрібні були дві світові війни, щоб їх здолати. Найбільшою трагедією стало те, що в цих війнах вони поборювали одна одну. Зараз лідерство перейшло до Сполучених Штатів, але там тепер відбуваються досить тривожні процеси. Виникає запитання: чи не США наступна жертва дітей диявола?

Але повернімося до мов, якими спілкуються різні народи між собою. Чи відіграє важливу роль інформаційна ємність мови, якою люди послуговуються у побуті? На мою думку, так. Лаконічність мови пришвидшує процес думання, оскільки людина мислить словами, пришвидшує процеси спілкування та написання текстів, тобто пришвидшує інтелектуальну діяльність мозку людини.

Можна сказати, що мова задає темп думання людини, тому цікаво було б порівняти різні мови світу за їхньою інформаційною ємністю. Яка мова краща для точних наук? Як пояснити, що більшість українців, які через життєві обставини змушені були швидко перейти на російську мову, з великим труднощами і довгий час повертаються до рідної, а інколи й узагалі фізично не можуть це зробити? Чи сумісні мелодійність мови та її інформаційна ємність? На багато подібних запитань можна відповісти, якщо знайти алгоритм порівняння мов за їхньою інформаційною ємністю.

Кількісних характеристик інформаційної ємності мов можна придумати багато. Я пропоную найпростішу: перекласти український текст мовами народів світу і порівняти довжину отриманих текстів з довжиною вихідного. Як зразок останнього я взяв текст зі свого збірника публі-цистики «Україна — це ми» і переклав його відомими мовами світу, які використовують латиницю, кирилицю або грецьку абетку. Для перекладу застосував компютерну програму Google translate. Зрозуміло, що з такого роз-гляду випадають східні мови, які використовують ієроглі-фічне письмо чи арабську абетку і подібні їй. Причина — у просторово інших параметрах відповідних текстів, а також у відсутності в арабських текстах літер, що позначають голосні звуки.

Результати такого порівняння наведені у таблиці. Числа у правому стовпчику означають, на скільки рядків у середньому переклад сторінки вихідного українського тексту (42 рядки) довший або коротший за оригінал.

З-поміж слов’янських мов чеська виявилася мовою з найбільшою інформаційною ємністю. Вона ж є лідером і серед всіх європейських мов. Разом з нею світовим лідером є штучна мова, створена у кінці ХІЧ сторіччя у Польщі, — есперанто. Такими ж лідерами є дві тюркські мови: азербайджанська і туркменська. Лідером є і курдська мова. Дивно, що такий талановитий народ досі не має власної держави.

Мови споріднених нам за формулою крові народів — латишів, литовців і турків — посідають другу сходинку цього списку. Мова науки і культури середньовічної Європи, яка століттями об’єднувала всі європейські народи у культурному просторі в одне ціле, — латина, на третій позиції. Дарма сучасні світові наука і культура відійшли від цієї традиції. Втім, й англійська мова, займаючи восьме місце із 25 наведених, успішно справляється з тією роллю, яку відігравала раніше латинь.

Українська і польська посідають у рейтингу одну позицію, що свідчить, крім спорідненості за формулою крові, ще й про ментальну спорідненість цих народів. Поряд з ними — італійська мова. Можливо, не випадково на мовному конкурсі у Парижі в 1934 році італійська й українська отримали перше і друге місця за мелодійністю відповідно.

Як видно з таблиці, більшість слов’янських мов має високу інформаційну ємність. Виняток становлять болгарська і близькі до неї російська та македонська мови. Нагадаємо, що російська сформувалася на основі македонського діалекту староболгарської мови у середні віки. За інформаційною ємністю близькими до російської виявились і мови багатьох народів нинішньої російської федерації: чувашів, башкирів, удмуртів, бурятів, якутів.

Неочікуваною низька інформаційна ємність німецької мови. І це при тому, що все XIX сторіччя й першу половину ХХ Німеччина була світовим лідером у сфері науки і техніки. Сказане вище стосується також французької мови, хоча й меншою мірою. Низька інформаційна ємність грецької зумовлена, на мою думку, тим, що ця мова була дуже рано в історичному аспекті зафіксована писемними джерелами і не мала можливості далеко від них відійти. Ймовірно, таке пояснення стосується і французької та німецької мов, але не росі-йської. Остання виникла значно пізніше від решти європейських мов.

Підсумовуючи, можна сказати, що українська мова має високу інформаційну ємність і цілком придатна для її ефективного використання у точних науках. За рахунок деякої втрати інформаційної ємності вона набуває рис, важливих для застосування у гуманітарній сфері. Її задокументована мелодійність робить її ідеальною мовою поезії й пісні. Вона оптимальна для використання, якщо взяти весь спектр потреб народу і в науці, і в культурі, і в побуті. Перехід на російську мову нагадує звалювання фізичної системи у потенційну яму, з якої без зовнішнього втручання система не здатна вибратися самостійно.

При перекладі текстів, зокрема тих, що стосуються різних наукових сфер, таблиця матиме дещо інший вигляд. Але ці зміни будуть не радикальними. Похибку моїх розрахунків, пов’язану з неуніверсальністю взятого за основу тексту (а такого просто не існує), я оцінюю від 0.5 до 1 рядка.

За комп’ютерного перекладу може частково викривлятися сенс вихідного тексту, але ручне корегування перекладу неминуче вносить суб’єктивний елемент у сам переклад, який буде пропорційним досконалому володінню тою чи іншою мовою. Таке володіння за великої кількості мов перекладу неможливе однаковою мірою для різних мов.

Для підвищення надійності зроблених тут висновків потрібне використання максимально можливої кількості різноманітних комп’ютерних програм і максимально можливої кількості різноманітних текстів. Фактично, слід дотриматися умов справедливості закону великих чисел. Це завдання — для великої кількості дослідницьких груп і, звісно, не під силу автору. Цю статтю слід розглядати як першу таку спробу, як формулювання самої ідеї саме такого алгоритму оцінювання інформаційної ємності мов. Автор закликає всіх охочих долучитись до такої роботи.

Валерій ШВЕЦЬ,

доктор фізико-математичних наук,

професор, академік Академії наук вищої школи України.