В Ер-Ріяді із 23 березня відбувалися переговори української та американської, а також американської та російської делегацій. Міністр оборони України Рустем Умеров, зокрема, повідомив, що діалог зі США був ефективним. Після переговорів представників США та РФ, які тривали цілий день 24 березня, стало відомо, що українська делегація залишиться в Саудівській Аравії ще на день, щоб знову зустрітися з американськими колегами.

Паралельно американські медіа повідомляли, що звіти, надані адміністрації президента США Дональда Трампа технічною групою США в Ер-Ріяді, здаються оптимістичними. Офіційна заява може з’явитися за кілька годин. Але вже зараз можна говорити про логіку дій росіян, яка зводиться до формули: пропонувати багато, просити неможливе, тягнути час… Як це працює?

Своїми міркуваннями щодо цього ділиться політолог Вадим Денисенко:

— Я неодноразово писав і говорив: пропозиція РФ зводиться до того, що американцям пропонують не просто увійти у видобуток і розробку Арктики, а й віддають посередництво в торгівлі підсанкційними товарами в недружніх країнах. При цьому Путін вирішив підіграти логіці Трампа. І тому готовий говорити, як кажуть, навіть про частки в «Росатомі» та «Роскосмосі». І це головний фактор тиску на Трампа. На кону, повторюся, десятки мільярдів доларів на рік.

В обмін російський диктатор просить дві речі: зняття санкцій і визнання російськими україн-ських територій. І паралельно тягне час. Навіщо? По-перше, хоче провести літню воєнну кампанію, бо вважає, що ми посиплемося (і це остання кампанія, можлива без мобілізації в РФ). По-друге, йому потрібно підготувати Росію до мирного життя й особливо потрібно закрити питання з можливими мовчазним спротивом 30-35% ура-патріотів, які вже є кістяком антипу-тінськоі ура-патріотичноі меншості. Але меншості, теоретично, готової до агресії. По-третє, він готується до того, що Трамп спіткнеться.

Його головна зовнішня гра — стати потрібним одночасно і США, і Китаю перед їхніми майбутніми переговорами.

Це той зовнішньополітичний фактор, на який ми маємо особливо звернути увагу. І тут поле гри — світ.

Я вже писав про гру на Чорному морі. Те саме Путін пробуватиме робити в Ірані, в Африці (перш за все — регіон Сахель), спробує щось зіграти в Латинській Америці, хоча там шансів мало…

Швидкого миру не буде (його ймовірність низька). Але, крім воєнної і дипломатичної кампаній, нам явно бракує інформаційної кампанії у США «Путін маніпулює Трампом». Річ у тім, що в Путіна є до двох місяців, коли він може тягнути час і знайти такі точки впливу на Трампа, які дозволять останньому закрити очі на маніпуляції. Довше тягнути час буде нереалістично — це стане аж надто помітним. І в Трампа буде два варіанти: або вводити санкції проти Росії, або переключитися на щось інше. Україні не можна допустити переключення на щось інше».

А ось акценти, які ставить видання The Guardian. Журна-лісти наголошують, що Кремль вимагає зняття санкцій із сіль-ськогосподарської продукції та добрив, виключення із санкційного списку банку «Россельхозбанк». Якщо у Путіна отримають бажане, то це, пишуть вони, стане першим значним відкатом від санкційної політики Заходу й означатиме, що Москва зажадає подвійної ціни за припинення війни проти України. Зокрема, Путін домагатиметься політичних та військових поступок з боку України і, водночас, виходу РФ з міжнародної ізоляції.

«Російське мистецтво угоди полягає в тому, щоб продавати свої вимоги як російські поступки американцям, а потім вимагати пом’якшення санкцій на додачу, — зауважив Яніс Клюге, дослідник, який вивчає російську економіку в Німецькому інституті міжнародних відносин і безпеки. — Потрібно, щоб Україні більше не дозволялося атакувати російські військові кораблі, а Росія могла інспектувати українські кораблі».

Видання зазначило, що домов-леність щодо Чорного моря відображає серйозну переорієнтацію дипломатії навколо України і залишає Європу більш ізольованою у стримуванні Росії. Київ виступив проти будь-якого згортання санкцій проти Москви.

«Схоже, що або Білий дім приховав плани щодо пом’якшення санкцій, або самі переговірники США були здивовані російською вимогою послабити обмеження на торгівлю і фінанси, щоб досягти головного результату, якого хоче Білий дім: можливості оголосити хоча б часткове припинення вогню в Україні», — констатує The Guardian.

У зв’язку з цим видання зазначає, що угода, яка не влаштовує жодну зі сторін, рано чи пізно розвалиться, і це порушить ще більше питань щодо того, чи можуть США виступати посередником у конфлікті, в якому вони, як видається, явно симпатизують Кремлю.

Команда президента США Дональда Трампа, прагнучи домогтися угоди про припинення вогню між Україною і Росією в Чорному морі, запропонувала Кремлю надто багато поступок, і таке поблажливе ставлення тільки заохочує Володимира Путіна продовжувати війну. Про це в коментарі Atlantic Council заявив Джон Е. Гербст — старший директор Євразійського центру Атлантичної ради, колишній посол США в Україні.

Він зазначив, що така угода була б корисним, але не головним кроком, оскільки в Чорному морі не було серйозної активності упродовж майже двох років, відколи українські морські безпілотники витіснили Чорноморський флот Росії з Криму до східної частини Чорного моря.

Серед поступок, на які пішли США, — допомога у «відновленні доступу Росії до світового ринку для експорту сільськогосподарської продукції та добрив, зниження вартості страхування морських перевезень, розширення доступу до портів і пла-тіжних систем для таких операцій».

«Проблема в тому, що зняття великих санкцій стане стимулом для російської економіки, яка похитнулася, а це полегшить Путіну продовжиувати війну, яку він відмовляється припинити. Я думаю, що Трамп усе ще хоче якнайшвидшого припинення вогню, щоб встановити міцний мир. Для цього йому потрібно змінити тактику і зробити те, що він обіцяв у перший тиждень свого нового терміну: обрушити молот на Кремль», — каже експерт.

У свою чергу Деніел Фрід, науковий співробітник Weiser Family в Атлантичній раді та колишній посол США в Польщі, зазначає, що через зняття санкцій США «ризикують провалитися в кролячу нору поступок Росії».

Як зазначає він, така одностороння перевага Росії мало сприяє просуванню 30-денного припинення вогню, якого прагнула адміністрація Трампа, і робить дедалі безглуздішими погрози США чинити тиск на Росію, щоб вона припинила бо-йові дії.

«Сполучені Штати ризикують опинитися в кролячій норі поступок, послаблюючи тиск на Росію, тоді як російські війська продовжують атакувати українські міста і мирних жителів. Сьогоднішня угода — це не мир через силу», — підкреслює Деніел Фрід.

За матеріалами агенції УНІАН.