ОДЕСА, 21 ЧЕРВНЯ 2022 РОКУ, КОНТЕКСТ-ПРИЧОРНОМОР’Я – Звернення Президента України Володимира Зеленського на відкритті Форуму глобальної політики Інституту міжнародних політичних досліджень від 20 червня 2022 року.

Як повідомляє кореспондент ІА «Контекст-Причорномор’я», про це йдеться на Фейсбук-сторінці «Офіс Президента України».

У своєму зверненні Володимир Зеленський сказав:

Дуже дякую!

По-перше, хочу подякувати пану Джампьєро Массоло.

Хочу подякувати вам, шановний пане Маріо Монті, за те, що запросили мене. Перед тим, як почати, хочу подякувати за наше студентство, за те, що знайшли можливості, знайшли програми, що допомагаєте українцям, тимчасово вимушено переміщеним особам, нашим переміщеним студентам. Це наше майбутнє, тож ми не хочемо його втратити й тому дуже хочемо, щоб вони, отримавши ваше тепло, знання, досвід, потім повернулися на нашу рідну землю. Ще раз вам дякую, що бережете наше майбутнє, наших студентів.

Зараз хотів би звернутися до всіх учасників форуму.

Дорогі друзі!

Я вдячний за цю можливість звернутися до вас сьогодні. Все потрібно робити сьогодні. І так співало, що саме сьогодні відзначається Міжнародний день біженців.

На жаль, віднедавна цей день – особливо болісний для нас усіх, для мільйонів українців. Якщо точніше, для понад 12 мільйонів наших громадян. Уявіть собі! Тих, хто ще на початку цього року мав свій дім, повну безпеку, власні плани на майбутнє. І все це було зруйновано російським вторгненням.

Понад 12 мільйонів українців стали переселенцями. Вони залишили свої міста, громади й шукали порятунку на безпечній території. Там, куди не досягає принаймні російська артилерія.

Понад 5 мільйонів українців із цих 12 мільйонів виїхали за кордони нашої держави та знайшли прихисток в інших країнах, зокрема у вас в Італії. Я хочу ще раз подякувати всім вашим людям, вашим містам, вашому уряду та Прем’єр-міністру пану Драґі за допомогу нашим людям, передусім нашим жінкам і дітям. Це дуже важливо.

Але в чому наша мета зараз? Про що я хочу сказати саме сьогодні?

Ми маємо зробити все, щоб українські переселенці повернулися додому. Скільки б їх не було і де б вони не шукали захисту, ми маємо забезпечити для них і реальну можливість, і внутрішню зацікавленість повернутися в Україну.

Ми можемо створити історичний прецедент. Раніше, коли агресор ішов війною проти іншої держави, він розраховував, що війна зламає її жертву. І зараз ми довели, що Україну не зламати.

Але цього недостатньо.

Ось чому це ключовий елемент – можливість людей повернутися додому.

Через російську війну проти України Європа переживає найбільшу міграційну кризу за десятки років. Коли ще таке було, щоб протягом усього лише кількох місяців одразу 12 мільйонів людей втрачали дім і безпеку?

Пригадується лише Друга світова війна.

Росія свідомо створила такі умови. Маріуполь – майже півмільйона мешканців. Різні міста. Сєвєродонецьк – сто тисяч мешканців. Волноваха – 22 тисячі мешканців. Так було. Але Росія зруйнувала там усе. Артилерія, авіація, ракети – вони не перебирали засобами.

Я можу назвати ще сотні міст, які вже зруйновані. І можу назвати ще десятки міст, яким російські удари досі загрожують.

Зараз армія Росії намагається зібрати сили, щоб знову атакувати Харків. Ми його деокупували, цей регіон. А вони хочуть знову, і ми це бачимо. А там – півтора мільйона мешканців. Постійно бомбардують Миколаїв – а там майже півмільйона мешканців. Хочуть захопити й повністю зруйнувати Словʼянськ – там до війни було сто тисяч мешканців.

Звичайно, ми зробимо все можливе, щоб зупинити окупантів, захистити людей. Але щоб зробити це швидше, нам потрібна підтримка, сучасна зброя. Така зброя, яка має більший потенціал, ніж у російської армії.

Ось чому я витрачаю стільки емоцій, стільки часу й стільки зусиль, щоб переконати всіх наших партнерів передати нам потужну зброю.

Це питання життів.

Другий пункт – це економіка. І поки триває війна, поки російські ракети б’ють по наших містах, нормальне економічне життя просто неможливе. До половини всієї нашої економіки, до половини нашої економічної системи зараз не працює.

Уявіть собі, що це таке, коли б економіка половини Італії була повністю заблокована. Причому її промислова частина та всі ваші порти.

Жодна держава не вистоїть у такій ситуації без фінансової допомоги.

І коли ми говоримо, що Україні потрібно близько 5 мільярдів доларів щомісяця, щоб покрити дефіцит бюджету, це не просто цифра, це не про гроші. Це про те, скільки мільйонів українців все ж таки матимуть за що жити. За що жити в Україні.

Третій пункт – відбудова.

Ми маємо зробити абсолютно все, щоб після нашої перемоги – я в ній не сумніваюся – ми могли б не просто відновити нормальні умови для життя там, де російські окупанти намагалися залишити тільки обгорілі уламки, а побудувати життя настільки сучасне, настільки безпечне, щоб і це було ударом по агресору.

Тобто не тільки санкції, не тільки фізичні втрати російської армії на полі бою, а й сам факт відновлення життя в Україні. Саме життя – пріоритет.

Сам факт того, що ми можемо постати з попелу. А держава-агресор так і залишиться – тільки з втратами й деградацією.

Наша мета в тому, щоб ця міграційна криза у Європі, викликана російською війною, стала справді останньою такою кризою. Щоб будь-якому іншому агресору навіть не спало на думку, що за допомогою війни вдасться зруйнувати життя будь-якої європейської країни.

Зброя для України, фінансова підтримка, майбутня відбудова нашої держави – три елементи, які мають спрацювати на повну.

Але це ще не все, що ми маємо зробити.

Російська війна проти нас спровокувала глобальну продовольчу кризу.

Якщо її не зупинити негайно, наші 12 мільйонів вимушених переселенців будуть просто краплиною в морі можливих нових міграційних потоків.

Щойно перед вами я звертався до представників Африканського Союзу й наголошував саме на цьому – на продовольчій безпеці.

Україна може постачати стільки продовольства на світовий ринок, щоб забезпечувати критичні потреби десятків країн Африки, Азії, Латинської Америки.

Без нашого експорту утворюється дефіцит, за яким може бути хаос. Політичний хаос, економічний хаос, міграційний хаос.

І тільки цьогоріч ми можемо зробити все, щоб у наступний Міжнародний день біженців нам не довелося обговорювати, як бути з десятками мільйонів переселенців і у Європі, і в регіонах, що межують із Європою.

Пані та панове!

Зараз – особливий момент. Момент, коли від рішень європейських та світових політиків залежить доля мільйонів людей.

Момент, коли вирішується, чи скоро настане мир в Україні. А отже, чи скоро ми зможемо сказати, що вже розв'язуємо ті проблеми, про які я сьогодні говорив.

І я дуже прошу вас: будьте активними!

Я вдячний Італії за принципову позицію. Але маємо зробити ще більше для того, щоб Україна перемогла.

Я повторюю: зброя для України, фінансова підтримка й відбудова нашої держави. Три елементи, які можуть змінити все.

Дякую вам за увагу!

Слава Україні!