(Закінчення. Початок у номері за 3-5 листопада)

Як уже повідомляли «ЧН» (номер за 3-5 листопада), наприкінці вересня соціологічна служба Центру Разумкова за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні провела опитування щодо оцінки громадянами ситуації в країні, довіри до соціальних інститутів, політико-ідеологічних орієнтацій наших співвітчизників в умовах російської агресії.

Інтерес до політики та громадська активність

Дослідження, які проводилися в Україні протягом останнього десятиліття, показують, що донедавна (принаймні впродовж 2011—2020 років), українське суспільство в цілому було не схильне занадто сильно цікавитися політикою: близько або трохи більше третини громадян відповідали, що вони або дуже цікавляться політикою, або скоріше цікавляться нею, натомість від 62% до 67% у різний час відповідали, що не дуже цікавляться нею або взагалі не цікавляться.

Але нинішнє опитування, проведене соціологічною службою Центру Разумкова, засвідчило, що після початку широкомасштабної агресії росії рівень інтересу до політики в Україні істотно зріс. За даними цього дослідження, зараз «дуже» або «скоріше» цікавиться політикою більшість (56%) респондентів, не цікавляться — 43%.

Вищий рівень зацікавленості політикою демонструють жителі Західного і Центрального регіонів (60%), нижчий — на Півдні (48%) і Сході (47%). Як показало дослідження, цей рівень порівняно з 2017-м виріс у всіх регіонах.

Рівень зацікавленості політикою зростає із зростанням віку респондентів: якщо серед громадян віком 18—29 років таких 49%, то серед тих, кому 60 і більше, — 60%. Утім, порівняно з 2017 роком рівень зацікавленості політикою представників молодших вікових груп зріс суттєвіше, ніж у старших групах (у наймолодшій — на 25%, у найстаршій — на 10%).

Щодо оцінки можливості впливати на дії влади, то порівняно з 2020 роком в Україні зросла частка респондентів, які вважають, що політична система у нашій країні дозволяє таким людям, як вони, мати вплив на дії уряду, хоча лише «певною мірою» (частка таких зросла із 18% до 25%), а частка тих, хто вважає, що політична система дозволяє таким людям, як вони, впливати на дії уряду «безумовно» або «достатньою мірою», залишилася майже незмінною (17% у 2020-у і 19% у 2022-у).

Частка тих, хто вважає, що політична система не дозволяє їм впливати на дії уряду, знизилася із 34% до 26,5%.

Суспільно-політичні цінності та орієнтації

У період між 2010 та 2021 роками частка респондентів, які вважали демократію найбажанішим типом державного устрою, коливалася в межах 48—56%, а тих, хто віддавав перевагу авторитарному режиму, — у межах 18—24%. За даними ж нинішнього опитування, тобто після початку повномасштабної російсько-української війни, частка перших зросла до 68%, а частка других знизилася до 11,5%.

Порівняно з 2017-м частка прихильників демократії зросла у всіх регіонах. Наприклад, у Східному — із 47% до 58%, у Західному — із 67% до 75,5%, але, як і раніше, залишається найвищою у Західному регіоні, а найнижчою — у Східному.

Оцінка важливості жити в демократичній країні за шкалою від 1 («зовсім не важливо») до 10 («дуже важливо») залишалася практично незмінною протягом 2017—2022 років (8,1—8,3 бала, що вище показника 2011-го, коли він дорівнював 7,3 бала). Найвище оцінюють важливість життя в демократичній країні жителі Західного і Центрального регіонів, а представники найстаршої вікової групи оцінюють таку важливість нижче, ніж інші вікові групи.

Упродовж останніх п’яти років зростала оцінка громадянами рівня демократичності в управлінні державою. Середній бал, що характеризує, наскільки демократично управляється наша країна (за 10-бальною шкалою, де 1 означає «зовсім не демократично», 10 — «абсолютно демократично»), зріс від 3,8 у 2017-у до 5,1 у 2020-у і до 6,2 у 2022-у. Вищі оцінки дають жителі Центрального та Західного регіонів, дещо нижчі — Півдня і Сходу. Чим молодші респонденти, тим вище оцінюють рівень демократичності управління країною.

Оцінка різних типів політичних систем

Упродовж останнього десятиліття сумарна частка громадян України, які вважають, що демократична політична система є «скоріше хорошою» або «дуже хорошою» для їх країни, змінилася незначно — від 85% у 2011-у до 90% у 2022-у. Водночас, порівняно з попередніми роками істотно зросла частка тих, хто вважає демократичну політичну систему «дуже хорошою» (54%, тоді як у попередні роки частка таких не перевищувала 36%).

Підтримка системи, яка передбачає «сильного лідера, не залежного від парламенту та виборів», за останні роки була найвищою у 2017-у (80%). Однак, за даними останнього опитування, її підтримка знизилася до 68% й істотно поступається підтримці демократичної системи. Втім, 61% опитаних вважає хорошими одночасно обидві ці системи, очевидно, не вбачаючи суперечності між ними.

Ситуація широкомасштабної війни призвела до зростання в Україні частки респондентів, які вважають «скоріше хорошою» або «дуже хорошою» систему, коли правлять військові або військовий режим (до 30%), тоді як у 2020-у таких було 17,5%. Проте, переважна більшість (69%) українців і нині вважає таку систему поганою.

За необхідності вибирати, що є важливішим — свобода чи рівність, 71% опитаних вибирають свободу (у 2020-у таких було 64%). Але якщо вибирати між свободою і безпекою, то українці частіше вибирають безпеку (56% проти 44%). Утім, вибір на користь безпеки зараз істотно менший, ніж у 2020-у, коли перевагу безпеці надавали 66% українців (і це в ситуації, коли на нашій землі триває широкомасштабна війна й актуальність питання безпеки надзвичайно зросла).

Вибираючи між свободою і рівністю, жителі всіх регіонів України віддають перевагу свободі, але найчастіше — на Заході країни (81%), найрідше — на Сході (58%) та Півдні (62,5%). Частка тих, хто віддає перевагу свободі, істотно зростає із зниженням віку респондентів (від 60% серед тих, кому 60 і більше років, до 83% серед 18—29-літніх респондентів).

Вибираючи між свободою і безпекою, жителі Західного регіону, на відміну від жителів усіх інших регіонів, віддають перевагу свободі (52%, в інших регіонах — від 35% до 43%). Частка тих, хто віддає перевагу свободі, істотно зростає із зниженням віку респондентів (від 36% серед тих, кому 60 і більше років, до 55% серед 18—29-річних). Наймолодша група — єдина, яка віддає перевагу свободі перед безпекою.

Якщо у 2021 році 69% опитаних відповідали, що не прагнуть відновлення Радянського Союзу, то, за даними остан-нього опитування, нині таких 87%. І хоча на зростання цієї частки могла вплинути зміна регіональної структури вибірки опитаних (зараз лише 1,2% респондентів становлять ті, хто до початку війни жив у Донецькій, Луганській та Херсонській областях), ця обставина не може пояснити зміни у ставленні до цього питання. Однозначно хотіли б відновлення СРСР лише 3% опитаних (у 2021-у — 10%), ще 11% відповіли «так, але я розумію, що за сучасних умов це нереально» (у 2021-у — 21%).

Хоча частка тих, хто не хотів би відновлення СРСР, на Півдні і Сході країни (відповідно 72% і 81%) дещо нижча, ніж на Заході (93%) і в Центрі (89%), однак навіть на Півдні і Сході ця частка більша, ніж була по країні загалом у 2021-у. Ба більше: і серед представників найстаршої вікової групи ті, хто не хотів би відновлення Радянського Союзу, становлять переважну більшість (74,5%), а серед тих, кому менше 30 років, ця частка зростає до 95%. Серед тих, хто в родині розмовляє російською мовою, ця частка становить 79%, а серед тих, хто розмовляє українською, — 90%.

Обираючи між двома моделями суспільного розвитку — європейською та російською, 70% віддають перевагу європейській моделі й лише 0,5% — російській (у 2017-у ці показники становили відповідно 58% і 4%).

Частка прихильників європейської моделі істотно вища у Західному та Центральному регіонах (82,5% і 76,5%), тоді як на Сході вона становить 53%, а на Півдні — 45%. Утім, частка прихильників російської моделі є вкрай низькою у всіх регіонах (від 0,2% до 1%), щоправда, на Півдні і Сході багато тих, кому не подобається жодна модель (відповідно 33,5% і 34%). Частка прихильників європейської моделі зростає із зниженням віку респондентів (від 60% серед тих, кому 60 і більше років, до 80% серед тих, кому від 18 до 29). Частка прихильників російської моделі у всіх вікових груп є вкрай низькою (від 0% до 1%).

Так само низькою є привабливість російської моделі серед тих, хто вдома розмовляє ро-сійською мовою (1%, серед україномовних — 0,3%), частка тих, кого приваблює європейська модель, становить, відповідно, 53% і 78%, не приваблює жодна — 31% і 13%.

На запитання «Якби події 2013—2014 років відбувалися зараз, Ви підтримали б Майдан чи Антимайдан?» 54,5% опитаних відповіли, що підтримали б Майдан (у 2018-у таких було 32%) і лише 5% — що підтримали б Антимайдан (у 2018-у — 10%), 26% не підтримали б нікого (у 2018-у — 42%).

Підтримка Майдану найвища у Західному регіоні (79%), у Центральному — 55%, на Сході — 39%, на Півдні — 20%. Підтримка Антимайдану: на Заході та Півдні — по 2%, у Центральному регіоні — 5%, на Сході — 12%. На Півдні майже дві третини (63%) не підтримали б нікого. Підтримка Майдану зростає із зниженням віку респондентів (від 48% у найстаршій віковій групі до 63% — у наймолодшій). Серед україномовних респондентів 64% підтримали б Майдан, лише 3% — Антимайдан, а серед тих, хто в родині розмовляє російською, — відповідно 34% і 10%.

З початку 2000-х років зростала підтримка громадянами України національно-демократичної ідеології. У 2003-у її поділяли 10% респондентів (приблизно стільки ж, що й ідеологію, яка включала ідеї возз’єднання України з Росією (11%) та комуністичну ідеологію (10%). Але, за даними останнього опитування, національно-демократичні ідеї нині поділяють 22% респондентів, тоді як комуністичні — 1%, ідеологію «російського світу» (власне, це і є квінтесенцією «ідей возз’єднання України з росією») — 0,2%. Другою за впливовістю є соціал-демократична ідеологія (7%, з початку 2000-х її популярність в Україні майже не змінилася), ще 5,5% назвали ідеологію «зелених» (що теж мало відрізняється від показника 2003-го), 4% — ліберальну (її підтримка дещо вища, ніж на початку 2000-х). Стільки ж — 4% — поділяють християнсько-демократичні ідеї. По 2% опитаних є прихильниками національно-радикальних та соціалістичних ідей. 12,5% респондентів заявили, що не є прихильниками жодної ідеологічної течії, 21% — що в них не орієнтуються, 15% — вагалися з відповіддю.

Готовність захищати свою країну

Під час війни питання щодо такої готовності є одним із найчастіше застосовуваних у соціологічних дослідженнях показників патріотизму. Після 2011 року в Україні частка тих, хто дає позитивну відповідь, постійно зростала (із 40% у 2011-у до 57% у 2020-у і до 71% у 2022-у).

Готовність захищати країну висловлює більшість жителів усіх регіонів — від 54% на Сході до 79% на Півдні країни, 74% україномовних респондентів і 62% — російськомовних, 81% серед чоловіків і 63% — серед жінок, 77—79% у вікових групах від 18 до 59 років, 53% — серед тих, кому 60 і більше років, 76,5% — серед прихильників вступу України до ЄС і 52% його супротивників.

Ставлення до політичних сил

Підтримка політичних сил, які виступають за євроінтеграцію України, порівняно із жовтнем 2021-го зросла із 34% до 52%, а підтримка сил, які виступають за відновлення відносин з росією та інтеграцію України до євразійського простору, знизилася із 12% до 2%. Знизилася і частка тих, хто відповідає, що для нього ці питання не мають значення при визначенні симпатій до політичних партій (із 15% до 10%). Майже незмінним залишилося число тих, хто підтримав би політичні сили, які виступають за особливий шлях розвитку України, заснований на її національних особливостях (у 2021-у таких було 31%, у 2022-у — 29%).

У Західному і Центральному регіонах більшість опитаних (відповідно 61% і 56%), а у Східному — відносна більшість (45%) підтримують політичні сили, які виступають за євроінтеграцію України. У Південному регіоні відносна більшість (44%) підтримує політичні сили, які виступають за особливий шлях розвитку України, заснований на її національних особливостях. У всіх регіонах украй низькою є підтримка сил, що виступають за відновлення відносин з росією та інтеграцію України до євразійського простору (1% — у Центральному, 2% — у За-хідному і по 4% — у Південному та Східному регіонах).

Підтримка «євроінтеграційних» політичних сил тим вища, чим молодші респонденти (їх частка зростає із 44% серед тих, кому 60 і більше років, до 65,5% серед молодших 30). Серед респондентів, котрі вдома спілкуються українською мовою, політичні сили, які виступають за євро- інтеграцію, підтримують 57%, серед тих, хто вдома спілкується російською, — 41% (що становить відносну більшість).

Частка громадян, які вважають, що Україні потрібні нові політичні партії, порівняно з 2020 роком практично не змінилася (відповідно 35% і 34%).

Нагадаємо, дослідженням було охоплено 112 населених пунктів (57 міських та 55 сільських) на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії. Методом face-to-face було опитано 2021 респондента віком від 18 років. Похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3%.

Деякі результати цього опитування порівнюються з результатами досліджень, що проводилися в Україні в рамках «Світового дослідження цінностей» (World Values Survey) в 2011 та 2020 роках.