Глава МЗС України Андрій Сибіга зустрівся з віцепрем’єр-міністром, міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським у його особистій резиденції Хобєлін-Двір (на знімку). Керівник польської дипломатії дуже рідко запрошує закордонних посадовців до свого приватного маєтку, що підкреслює важливість гостя, хороші особисті стосунки. Ця зустріч також є свідченням інтенсивного і конструктивного діалогу між країнами-сусідками.

Після переговорів із Радославом Сікорським Андрій Сибіга у розмові з власним кореспондентом «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) розповів про деякі особливості діалогу Києва з Варшавою, а також про окремі аспекти міжнародного порядку денного, зокрема, щодо спільних зусиль заради примушення російського агресора до миру та необхідності реформування ОБСЄ.

— Пане міністре, Білий дім висунув Росії ультиматум щодо припинення вогню до 8 серпня. У випадку, якщо та не припинить бомбардування мирних українських міст, і продовжуватиме вести активні бойові дії на лінії бойового зіткнення, які кроки мають зробити США та наші західні союзники по завершенню цього ультиматуму?

— Подальший тиск, подальші рішучі кроки, щоб змусити Путіна і Росію до миру, до перемир’я. Ми вітаємо ці рішучі кроки американської сторони, особисто президента Трампа, оскільки вони спрямовані на наближення справедливого миру для України. Я вважаю, що зараз ми перебуваємо у (відповідному) моменті для максимальної мобілізації всіх дипломатичних зусиль заради підтримки мирного процесу. Нам потрібне лідерство і широка залученість США, бо це одна з ключових запорук, що ми за-кінчимо цю війну цьогоріч і зупинимо російську агресію.

Тому, безумовно, — санкції. Ми повинні піднімати ціну продовження агресії російським агресором. Санкції повинні бути синхронізовані. Ми маємо за-тверджений в Європейському Союзі 18-й пакет санкцій. Він справді дуже комплексний і потужний. І тепер важливо, щоб він був синхронізований з американським пакетом. Я маю на увазі трансатлантичний санкційний пакет. І ми маємо ще інші країни: Велика Британія, Японія, Нова Зеландія, Канада. До речі, Україна синхронізувала свій

18-й санкційний пакет. Ці санкції повинні мати руйнівний характер, щоб зламати хребет ро-сійській економіці й позбавити Росію змоги фінансувати свою військову машину. А основне джерело постачання доходів для російського бюджету — це експорт енергоносіїв, зокрема нафти. Тому дуже важливо, щоб ті країни, які сьогодні найбільше купують нафти в Росії, теж відчули наслідки і припинили заробляти на торгівлі російською нафтою. Ми знаємо ці країни і зараз із партнерами дуже детально і предметно працюємо над тим, щоб можна було накласти санкції на конкретних суб’єктів підприємницької діяльності та конкретні країни, які заробляють на цій нафті.

Перебуваючи в Польщі, слід зазначити, що Варшава зараз головує в Раді країн Балтійського моря, а 70% «тіньового флоту», яким експортується російська нафта, проходять шляхами в Балтійському морі. І тут теж ще є незалучений потен-ціал. Ми розмовляли з віце-прем’єр-міністром — міністром закордонних справ Радославом Сікорським про те, щоб завдяки припиненню шляхів «тіньового флоту» у Балтийському морі можна було зупинити експорт російської нафти.

Польська сторона абсолютно поділяє підхід, що наша безпека — це польська безпека, і взагалі, що безпека України, безпека Європи і трансатлантична безпека — це неподільні речі. Тому зростання викликів і ризиків, що, природно, змушує нас тісніше взаємодіяти, аби спільно їм протистояти. І я за це вдячний польській стороні, тому що ми зараз вийшли на достатньо високу інтенсивність дво-сторонніх контактів. Відбулася розмова нашого президента Зеленського з новообраним президентом Польщі Навроцьким. Це була предметна і дуже хороша розмова. Ми очікуємо також на здійснення візиту па-на Навроцького в Україну після інавгурації.

— Пане міністре, кілька днів тому в Гельсінкі ви сказали, що Україна має чітке бачення, як комплексно реформувати ОБСЄ, і що Київ пропонує п’ять кроків, які можуть вивести організацію з глухого кута. Чи можна деталізувати, про які кроки йдеться, і чи є серед них відмова від консенсусного ухвалення рішення в межах організації?

— Так, нещодавно я взяв участь у ювілейній сесії на рівні міністрів закордонних справ, присвяченій 50-й річниці ухвалення Гельсінського заключного акту. Виходячи з нашого гіркого досвіду і нашого бачення, що країні-агресору не місце в міжнародних організаціях, ми запропонували п’ять кроків, які, на нашу думку, могли би, передусім інституційно, посилити ОБСЄ, а також дозволили цій організації діяти, в тому числі, превентивно. У нас, на жаль, є негативний досвід з ОБСЄ. Я маю на увазі її залученість до верифікаційних місій після 2014 року. Тому дуже важливо вдосконалити діяльність ОБСЄ.

По-перше, ми повинні позбутися застарілого правила консенсусу, яке через зловживання з боку Росії, подібного до правила вето в Раді Безпеки ООН, прирікає ОБСЄ на нефункційність. Відтак важливо позбутися цього, й Україна буде однією з тих країн, які обстоюватимуть цей трек.

По-друге, ця конференція мала би ухвалити відповідний механізм, який дозволить ОБСЄ припиняти, за кваліфікованою більшістю у дві третини, членство в організації тих держав, які не дотримуються або порушують принципи функціонування чи засадничі принципи за-ключного Гельсінського акту.

По-третє, ми вважаємо, що має бути вдосконалене головування. Зокрема, розширені повноваження «Трійки ОБСЄ», а також інституту головування в організації.

По-четверте, необхідно вдосконалити механізм призначення керівництва ОБСЄ, тому що це має прямі наслідки для визначення пріоритетів, для забезпечення функціональності самої організації.

Ну і наостанок, це — репутаційність. Над цим також потрібно працювати, щоб ОБСЄ дійсно відповідала тим ідеям і тому концепту, який закладався при її створенні. На той час була «холодна війна», і, на нашу думку, сьогодні є великий розрив з тим функціоналом, який виконує організація, і з усвідомленням реалій: нині в Європі триває гаряча війна. Російський агресор здійснює проти нас злочинні дії, вчинив неспровоковану агресію. І все це, відповідно, має бути відображено в діяльності ОБСЄ.

— Пане міністре, на спільній пресконференції і ви, і віце-прем’єр-міністр Cікорський говорили одразу про три пакети польської військової допомоги для України. На чому зараз акцентується оборонна співпраця Києва і Варшави? Чого Україна зараз найбільше потребує від Польщі і в яких питаннях Варшава найбільше хоче співпрацювати з Україною?

— Так, ми торкнулися питання подальшої взаємодії в оборонній сфері. Ми подякували за 46-й пакет, обговорили наступні пакети, які готуються польською стороною. Безумовно, ми завжди доводимо до наших партнерів ключові пріоритети, які зараз потрібні нашому воїну на полі бою. Я не буду розкривати ті теми, бо вони чутливі й люблять тишу. Ворог дізнається про ці рішення на полі бою, з ефективності наших воїнів.

Але ось, наприклад, системи «Перун» (ПЗРК Piorun. — Ред.). Польські «Перуни» дуже ефективні, вони перевірені на полі бою, і ми готові їх купувати. І це було однією з тем обговорення з паном Сікорським щодо можливості отримання кредиту. За рахунок цього кредиту ми готові придбати у Польщі продукцію їхньої оборонної галузі. Польща має хороші традиції виробництва продукції «оборонки», і ми готові розглядати можливість їх закупівлі. Україна зацікавлена у цьому, і я ще раз це підтвердив у розмові з паном Сікорським. Також дуже ефективними є польські системи «Краб» (CАУ Krab. — Ред.). Це очевидно, що під час війни у воюючій країні зброї ніколи не буде достатньо. Тому, звичайно, ми говоритимемо, у тому числі, і про співвиробництво як на території України, так і на території Польщі. Це спільний інтерес, це взаємовигідний інтерес, і це внесок у наше спільне майбутнє.

— Україна звертається до Польщі про оборонний кредит на якусь фіксовану суму?

— Так, ми говорили про кредит на суму 120 мільйонів євро.

— Під час нещодавньої зустрічі з міністром Сікорським у Любліні ви обговорили плани започаткування форуму істориків Люблінського трикутника. Якою є перспектива створення цього форуму, чим займатимуться історики і як зараз виглядає українсько-польський історичний діалог?

— Я вважаю, що на цьому треку ми досягли суттєвого прогресу. У нас була створена міжурядова комісія. На сьогодні як українська, так і польська сторони розпочали видавати від-повідні дозволи на пошукові та ексгумаційні роботи. А якщо брати польську сторону, то вже в одному з населених пунктів на території України проведені пошукові й ексгумаційні роботи. Це дуже важливо. Це питання, яке стільки років псувало наші дружні відносини, треба зняти саме у такій конотації. Воно має далі правильно розвиватися, і на цьому треку не повинно бути жодних перешкод.

На цій зустрічі ми торкнулися питання щодо створення форуму істориків. У рамках Люблінського трикутника у нас є інститут координаторів. За результатами зустрічі міністрів закордонних справ ми інструктували координаторів підготувати концепцію як щодо цього проєкту тристороннього форуму істориків, так й інших домовленостей, які мають бути реалізовані. Зараз це перебуває на стадії розробки для розгляду і затвердження на вищому щаблі. Сподіваюся, що ми дуже швидко просуватимемося на цьому напрямку.